Зима - Рем Дигга

На стёкла сел ночи рисунок.

Салют, зима!

Прощай, осень-грязнуля.

Холодные ветра досе не дули здесь, но

Теперь я их чую, я птицей кочую.

Танцуют дамы польку у ларька.

Травят глотки.

Чужий мат.

Манят только чужака.

Местным — горе от ума, фары топит нам туман.

Иней на губах.

Старый, тёплый куртафан.

Скоро снег посыплет,

И ничего на свете, этом — нет красивей.

Забвение достанешь.

Громко брешут псины, чешут спины;

И воздух такой, он — глубокий, свежий, сильный;

чума!

Давай, не прозевай.

Нам бы руки лишь согреть…

А там, глядишь и Новый Год.

И вот, зима пуста на треть.

Тебе не люб, если мороз и красный нос.

Но знай, брат — циклы жизни на ногах всегда ей движутся подряд.

Придет весна — высоким солнцем, набухшей почкой,

Талой водой, вольной братвой, первыми цветочками.

Заскрепит лёд, закипит кровь, загремит гром.

Сезон не включишь на repeat, бро.

Bай, не грузись, брат — отпусти, брат.

Ничего не удержать — ни рассвет и ни закат, ты знаешь…

Её имя зима, льды и снега —

Но подожди немного, все тут будет снова стекать.

Её имя зима, льды и снега —

Но, подожди немного, все тут будет снова стекать.

Её имя зима, льды и снега —

Но подожди немного, все тут будет снова стекать.

Её имя зима, льды и снега —

Но, подожди немного, все тут будет снова стекать.

Её имя зима, льды и снега —

Но подожди немного, все тут будет снова стекать.

Её имя зима, льды и снега —

Но, подожди немного, все тут будет снова стекать.

Uh!

Ты подожди немного…

Декабрь, 2015.

На скло сів ночі малюнок.

Салют, зима!

Прощавай, осінь-грязнуля.

Холодні вітри досі не дули тут, але

Тепер я їх чую, я птицею кочу.

Танцюють пані польку у ларька.

Травлять горлянки.

Чужий мат.

Манять лише чужинця.

Місцевим — горе від розуму, фари топить нам туман.

Іній на губах.

Старий, теплий куртафан.

Скоро сніг посипле,

І нічого на світлі, цьому — немає красивішого.

Забуття дістанеш.

Гучно лають псини, чухають спини;

І повітря таке, воно — глибоке, свіже, сильне;

чума!

Давай, не проганяй.

Нам би руки лише зігріти…

А там, дивишся і Новий Рік.

І ось, зима порожня на третину.

Тобі не люб, якщо мороз і червоний ніс.

Але знай, брате — цикли життя на ногах завжди їй рухаються підряд.

Прийде весна — високим сонцем, набряклою ниркою,

Талою водою, вільною братвою, першими квіточками.

Закріпить лід, закипить кров, загримить грім.

Сезон не включиш на repeat, бро.

Бай, не завантажись, брат — відпусти, брате.

Нічого не — втримати — ні світанок і ні захід, ти знаєш…

Її ім'я зима, льоди та снігу —

Але почекай трохи, все тут знову стікатиме.

Її ім'я зима, льоди та снігу —

Але, почекай трохи, все тут знову стікатиме.

Її ім'я зима, льоди та снігу —

Але почекай трохи, все тут знову стікатиме.

Її ім'я зима, льоди та снігу —

Але, почекай трохи, все тут знову стікатиме.

Її ім'я зима, льоди та снігу —

Але почекай трохи, все тут знову стікатиме.

Її ім'я зима, льоди та снігу —

Але, почекай трохи, все тут знову стікатиме.

Uh!

Ти зачекай трохи…

Грудень 2015.