Весна - Рем Дигга

Здесь нет аллей с розами, не блещут улицы газонами острыми,

Витринами пёстрыми, высотками-монстрами…

Режет глаз параллель и выкопать мне по тихой злобу, страсть, пара, хмель и

Выбора видимо не было ты ведь знаешь так бывает время гладит, люди забывают.

А ещё бывает так вдруг становится красивым по весне лесной луг.

Спешат подарить влюблённые все эти цветы, усыпать и упасть самим к ногам такой красоты.

Ароматом пышет каждый ствол берёзы, её нет слаще смол.

Действо, торжество.

Вокруг, когда полюбил без памяти кого то, а ещё бывает торжество прихода.

Люди вольны решать каким нектаром дышать, им не в праве мешать, но…

Ты мне пожалуйста скажи разве лучше раком тр**аться повёрнутой ко всем кроме души моей?

Там в глуши на дне я… Она в клубе к*нчить спешит в фойе прям…

Я наверно не такой, ей не дорог тот покой, когда рядом засыпают гладя волосы рукой…

Банальны мечты мои закатами, она же бьёт в сердце своими нарядами,

Друзьями богатыми…

Бл*дями поддатыми…

Режет глаз параллель и выпивать мне по тихой злобу, страсть, пара, хмель и

Барабанами по дну пройдёт опять вода тала, оплачет те венки, что ты потоптала…

Погоди, сильно не спеши, не лети, не ломай все сны,

Не беги не узрев весны, той, что красит для нас цветы.

Погоди, сильно не спеши, не лети, не ломай все сны,

Не беги не узрев весны, той, что красит для нас цветы.

Погоди, сильно не спеши, не лети, не ломай все сны,

Не беги не узрев весны, той, что красит для нас цветы.

Погоди, сильно не спеши, не лети, не ломай все сны,

Не беги не узрев весны, той, что красит для нас цветы.

Здесь нет аллей с розами, не блещут улицы газонами острыми, витринами пёстрыми...

Тут немає алей з трояндами, не блищать вулиці гострими газонами,

Вітринами строкатими, висотками-монстрами.

Ріже око паралель і викопати мені за тихою злість, пристрасть, пара, хміль і

Вибору мабуть не було ти знаєш так буває час гладить, люди забувають.

А ще буває так раптом стає гарним навесні лісовий луг.

Поспішають подарувати закохані всі ці квіти, всипати та впасти самим до ніг такої краси.

Ароматом пашить кожен стовбур берези, її немає солодших за смол.

Дія, торжество.

Навколо, коли покохав без пам'яті когось, а ще буває торжество приходу.

Люди вільні вирішувати яким нектаром дихати, їм не вправі заважати, але...

Ти мені будь ласка скажи хіба краще раком витрачатися до всіх крім душі моєї?

Там у глушині на дні я… Вона в клубі закінчувати поспішає у фойє прям…

Я напевно не такий, їй не дорогий той спокій, коли поруч засинають гладячи волосся рукою.

Банальні мрії моїми заходами сонця, вона ж б'є в серці своїми вбраннями,

Друзям багатим…

Бл*дями підданими…

Ріже око паралель і випивати мені по тихій злість, пристрасть, пара, хміль та

Барабанами по дну пройде знову вода тала, оплаче ті вінки, що ти потоптала.

Стривай, сильно не поспішай, не лети, не ламай усі сни,

Не біжи не побачивши весни, тієї, що фарбує нам квіти.

Стривай, сильно не поспішай, не лети, не ламай усі сни,

Не біжи не побачивши весни, тієї, що фарбує нам квіти.

Стривай, сильно не поспішай, не лети, не ламай усі сни,

Не біжи не побачивши весни, тієї, що фарбує нам квіти.

Стривай, сильно не поспішай, не лети, не ламай усі сни,

Не біжи не побачивши весни, тієї, що фарбує нам квіти.

Тут немає алей з трояндами, не блищать вулиці гострими газонами, вітринами строкатими...