Сквозь тернии - Krays, Рем Дигга

Я завернул для всех себя в обертку.

Из улыбок немых и фраз вертких.

Пусть понарошку я наведу, буду телом без тени.

Не оставлю ни крошки ни в чьем чреве сомнений.

Книга закрыта, живая книга души.

Интрига мне не нужна, интригу буду душить.

Я самый он, самый среднестатистический.

Зомби загон, в них утонул в большом количестве.

Но за губами зубы, я нервно глотаю ком.

На город упала тьма, я первым впадаю в сон.

Ха, с открытыми глазами.

В пижаме и с кругами, с ножами, молотками.

Я загорнув для всіх себе в обгортку.

З посмішок німих та фраз вертких.

Нехай навмисне я наведу, буду тілом без тіні.

Не залишу ні крихти ні в чиїм утробі сумнівів.

Книга зачинена, жива книга душі.

Інтрига мені не потрібна, інтригу душитиму.

Я самий він, найсередніший.

Зомбі загін, у них потонув у великій кількості.

Але за губами зуби, я нервово ковтаю кому.

На місто впала темрява, я першим впадаю у сон.

Ха, з розплющеними очима.

У піжамі та з колами, з ножами, молотками.