Рыбка - Рем Дигга

Я не заметил снова как стал календарь худ и не заметил бордюр тут,

хоть белен и крут,

И медленно прут ноги по дороге, на отдых и труд, и ветрены мысли мрут,

в голове там петли и суд,

А кеды несут где-то косу найти и козу, чуять холод в носу, а та чтоб с*сала п*с.

И хотя не к лицу шататься в лесу, за путями я прессую снова ту колбасу,

чтобы отдать псам под суд.

Плюс убью сам тоску, добытым пакетиком, витаминовый не минерал,

Откапал, до трапезы вверил грамм носку, дано поменять картину где белому плавно

мазку —

Говорят прощай там куску, взамен «ам» под скулу, а кто-то колит, и это п**дец,

Мама пьет, погиб отец, вырубили свет, воды да газа нет.

Чумазый плюс шкет, времени хаза мутных лет, я не с одним с таким пересекался

как бы

Там все пропало с хаты, но для сказки маловато, ведь так?

Вену надо греть лопатами, а такой жалок подогрев, как твой заваренный доширак.

Мимо зевак, домов, накуреных мусоров, проблем мимо, тем мимо всех, в ауре снов.

Ногами по алее, с ветром по пути, Дима, не п**ди, я знаю в пакете дивиди.

Тут не надо слов, они не к чему, не нужны никому, в дел с зажигалкой канун

На диване с любимой, с именно той, слышишь, дивиди?

— «да, Бог с ним, да,

и Бог с тобой»

Сказка есть и она тут, застают ее будучи на диване снова в липком поту,

Сказку держит жгут, а сказка людей, и люди не видят как в туалете их любимых

**ут.

Как выпадают зубы, пропадают перспективы, прячутся трубы, и штаны воняют мочой

Воняют тарелки старой едой некрасивой, пахнет бедой здесь, дно здесь — гной.

Места суровы столь, отравленный рой, разбавлена кровь, расплавленной панацеей,

изволь

Отдать что-то за розовый кусок…

Я дернул суку после того как шарик подарил мне лесок, Дима кричал что как надо

все, когда-то

Лавэ тратим на ремонт и безумно рады, что машин выбор обоев в хату такая вата,

Но он согласен, рыбке долго ломать не надо его, ломать не будет боле, братуха,

слез точно.

Есть Маша и она любит его, вспомнил эти слова, когда она с*сала так страстно

Маша была той, сегодня дернул кого…

Я не помітив знову як став календар худий і не помітив бордюр тут,

хоч белен і крут,

І повільно пруть ноги по дорозі, на відпочинок і працю, і вітрені думки мруть,

в голові там петлі та суд,

А кеди несуть десь косу знайти і козу, чути холод у носу, а та щоб з*сала п*с.

І хоч не лику хитатися в лісу, за шляхами я пресую знову ту ковбасу,

щоб віддати псам до суду.

Плюс уб'ю сам тугу, здобутим пакетиком, вітаміновий не мінерал,

Відкапав, до трапези довірив грам носіння, дано поміняти картину де білому плавно

мазку —

Кажуть прощай там шматку, замість «ам» під вилицю, а хтось коліт, і це п**дец,

Мама п'є, загинув батько, вирубали світло, води та газу немає.

Замурзаний плюс шкет, часу хазу каламутних років, я не з одним з таким перетинався

як би

Там все зникло з хати, але для казки обмаль, адже так?

Відень треба гріти лопатами, а такий жалюгідний підігрів, як твій заварений доширак.

Повз роззяв, будинків, накурених сміття, проблем повз, тим повз усіх, в аурі снів.

Ногами по алеї, з вітром по дорозі, Дімо, не п**ді, я знаю в пакеті дивіді.

Тут не треба слів, вони нічого, не потрібні нікому, справи з запальничкою напередодні

На дивані з любимої, саме тієї, чуєш, дивіді?

— так, Бог з ним, так,

і Бог з тобою»

Казка є і вона тут, застають її будучи на дивані знову в липкому поті,

Казку тримає джгут, а казка людей, і люди не бачать як у туалеті їх улюблених

**ут.

Як випадають зуби, пропадають перспективи, ховаються труби, і штани смердять сечею

Смердять тарілки старою їжею негарною, пахне лихом тут, дно тут - гній.

Місця суворі настільки, отруєний рій, розведена кров, розплавленою панацеєю,

будь ласка

Віддати щось за рожевий шматок…

Я смикнув суку після того як кулька подарувала мені лісок, Діма кричав що як треба

все, колись

Лаве витрачаємо на ремонт і дуже раді, що машин вибір шпалер в хату така вата,

Але він згоден, рибці довго ламати не потрібно його, ламати не буде більше, братуха,

сліз точно.

Є Маша і вона любить його, пригадав ці слова, коли вона зісла так пристрасно

Маша була тією, сьогодні смикнув когось...