Почему дрожит осина - Рем Дигга

Когда вороны стаей с веток взмыли в небо,

Когда братский затвор сзади лязгнул раз;

Когда остался без всего, башмаков и хлеба -

Тогда я сам с себя снял её, повязку с глаз.

Запрокинул голову, вперил в птиц взгляд.

Обернулся назад, понял - верил им зря.

Долго же за спиной с них желчь падала со рта

Чёрными кусками в Гефсимановых садах (Ррра!)

Я думал к свету, когда понял, что идём мы к стенке -

И добавило [гуаши красной на] цветках.

Теперь вас надо вырезать успеть из сердца на коленке.

В бордовых буераках вас там прятал навсегда.

Мне венок с тёрна, мне клинок в рёбра,

Мне пинок в пропасть, вслед плевок подлый.

Но ни на кого не в обиде, ничего не жаль;

Теперь ты знаешь, сына - как закаляют сталь!

Тыщи километров по пустыне во бреду

Я прошёл, пока вы купола на пули плавили.

А как увидели волков, что из лесу идут -

Так побросали всё из рук вы сразу;

х*ли встали вы?

Мой самый дорогой гость, знать и ты так

Желал кричать тост, в руки брать суррогат -

А под столом точил нож, опустив сарафан -

Был всегда меня рад, с*ка, сдать, брат, супостат!

Так для кого эти блестят купола?

Кому из нас тащить этот венец - мука?

Ты меня предал за наживу, за трицал серебра.

Ты... Ты мне лично в рот лил свинец - с*ка!

Ты всё сам знаешь, тебя назвать могу ли, друг?

Я шёл впереди всех вас, когда сзади толкнули вдруг.

Какой же ты силач?

Ты подлый трус в чистом виде.

Когда видел это, а говоришь, что не видел.

Так это была шутка, так это были поддавки?

Я протянул вам руку, и в друг увидел кулаки.

Место стоп - копыта, вместо носа - пятаки.

Режи здесь, с*ка - никогда не буду я таким.

Моя мама вам рубахи шила.

Мы с вами поле бирюзовое делили поровну.

Я верил вам, а вы того не заслужили.

Оставлю эту ношу вам, как вам было всё равно.

Говорили: "Брат", Говорили: "Дай" -

Сказать другое духа не хватало, да?

Не слипаются глаза и вам найти покой нельзя -

Так кого вы предали: меня или себя, а?

Толкали в трясину, в ил, вы мелкими псинами;

А вам бы вместо моей любви - кол бы осиновый.

Не слипаются глаза, нигде найти покой нельзя -

Так кого вы предали: меня или себя, а?

Молча переварил змею и забыл всех вас в итоге.

Зачем же думаете обо мне?

Трусы, бандерлоги!

Жертвы Немезиды, псы паршивенькой души.

Ветра нету вроде, а осина всё дрожит.

Коли ворони зграєю з гілок злетіли в небо,

Коли братський затвор ззаду брязнув раз;

Коли залишився без усього, черевиків та хліба -

Тоді я сам з себе зняв її, пов'язку з очей.

Закинув голову, втупив у птахів погляд.

Обернувся назад, зрозумів – вірив їм дарма.

Довго ж за спиною з них жовч падала з рота

Чорними шматками в Гефсиманових садах (Ррра!)

Я думав до світла, коли зрозумів, що йдемо до стіни -

І додало [гуаші червоною на] квітках.

Тепер вас треба вирізати встигнути з серця на колінці.

У бордових байраках вас там ховав назавжди.

Мені вінок з терну, мені клинок у ребра,

Мені стусан у прірву, слідом плювок підлий.

Але ні на кого не в образі, нічого не шкода;

Тепер ти знаєш, сина - як гартують сталь!

Тисячі кілометрів по пустелі в маренні

Я пройшов, поки ви куполи на кулі плавили.

А як побачили вовків, що з лісу йдуть

Так покидали все з рук ви одразу;

Чи встали ви?

Мій найдорожчий гість, знати і ти так

Бажав кричати тост, в руки брати сурогат -

А під столом точив ніж, опустивши сарафан.

Був завжди мене радий, с*ка, здати, брате, супостат!

То для кого ці блищать куполи?

Кому з нас тягнути цей вінець – мука?

Ти мене зрадив за наживу, за тридцять срібла.

Ти... Ти мені особисто в рот лив свинець - с*ка!

Ти все сам знаєш, тебе можу назвати, друже?

Я йшов попереду всіх вас, коли раптом штовхнули ззаду.

Який же ти силач?

Ти підлий боягуз у чистому вигляді.

Коли це бачив, а кажеш, що не бачив.

То це був жарт, то це були піддавки?

Я простяг вам руку, і побачив кулаки.

Місце стоп – копита, замість носа – п'ятаки.

Режи тут, с*ка - ніколи я не буду таким.

Моя мама вам шила сорочки.

Ми з вами бірюзове поле ділили порівну.

Я вірив вам, а ви цього не заслужили.

Залишу цю ношу вам, як вам було байдуже.

Говорили: "Брат", Говорили: "Дай" -

Сказати інше духу не вистачало, так?

Не злипаються очі і вам знайти спокій не можна

Так кого ви зрадили: мене чи себе, га?

Пхали в трясовину, в мул, ви дрібними псинами;

А вам замість мого кохання - кілок би осиковий.

Не злипаються очі, ніде знайти спокій не можна

Так кого ви зрадили: мене чи себе, га?

Мовчки переварив змію і забув усіх вас у результаті.

Навіщо думаєте про мене?

Боягузи, бандерлоги!

Жертви Немезиди, пси паршивої душі.

Вітру нема ніби, а осика все тремтить.