Периметр - Рем Дигга

Это там где ненужная кома,

Где мимо дома следы кед нарисованы снова,

Где заколачивают наспех паря,

То что молодит и в это же время невидимо нас всех старит,

Где в омуте питоны душат, душат,

А слабые тоже хотят кушать, спорят не слушая, строят и рушат,

Роем заблудшим, строем бездушным,

Адова весть, не надо бы лесть,

В барах пахнет трауром и перегаром, аура жесть, где под шторами

Не светочувствительны зраки, где вечно голодны копы

И их собаки, это там где клеем пыхтят,

А не клеят, битами бьют, битами где играть не умеют,

Где Настины слезы невидимы,

Как толпы борзые пинают до смерти это невидим мы

Где не пугают углы оскалом сходу,

Но многих не стало за годы, встали заводы где, валом забот

И валом наркоты, где пробит плот, а вокруг столько воды

Где тротуар угрюм, где бордюр не белен,

Дур терем дом шкур питаных хмелем.

Через бур, вене вхожа в каждую любовь с первого куба,

Дурь гелем белым, где вечный пит стоп,

Добровольный пожизненный срок, асфальтовых плит сток

Есть дверь нет ключа, суть проблемы,

Где переулки молчат, переулки где немы

Это периметр окутан слоем пыли,

Точно бутон свит маршрут попутан или забыт,

Дорогами дворами спутан, выход тут он,

Но скрыт, где головы отъехали

Где всем все до пизды, тут на дорогах обитают коты,

Цвета начинки гроба в безлунную ночь

Это там где вам не немогут, а не хотят помочь,

Это там где пьют в садиках на паровозах,

Нос рождает спрос, и массу передозов,

Где кричать просто не зачем, откуда не убежать

И не сделать это убежищем

Це там де непотрібна кома,

Де повз будинок сліди кед намальовані знову,

Де забивають наспіх паря,

Те, що молодить і в цей час невидимо нас усіх старить,

Де в омуті пітони душать, душать,

А слабкі теж хочуть їсти, сперечаються не слухаючи, будують і руйнують,

Роєм заблудлим, строєм бездушним,

Адова звістка, не треба лестощі,

У барах пахне трауром і перегаром, аура жерсть, де під шторами

Не світлочутливі зраки, де вічно голодні копи

І их собаки, це там де клеєм пихкають,

А не клеять, бітами б'ють, бітами де грати не вміють,

Де Настини сльози невидимі,

Як натовпи хорти штовхають до смерті це невидимо ми

Де не лякають кути оскалом відразу,

Але багатьох не стало за роки, стали заводи де, валом турбот

І валом наркоти, де пробитий пліт, а навколо стільки води

Де тротуар похмурий, де бордюр небільний,

Дур теремо будинок шкур, що харчуються хмелем.

Через бур, вене входить у кожне кохання з першого куба,

Дур гелем білим, де вічний піт стоп,

Добровільний довічний термін, асфальтових плит

Є двері немає ключа, суть проблеми,

Де провулки мовчать, провулки де німи

Це периметр оповитий шаром пилу,

Як бутон світ маршрут поплутаний або забутий,

Дорогами дворами сплутаний, вихід тут він,

Але прихований, де голови від'їхали

Де всім все до пізди, тут на дорогах мешкають коти,

Кольори начинки труни в безмісячну ніч

Це там де вам не не можуть, а не хочуть допомогти,

Це там де п'ють у садках на паровозах,

Ніс народжує попит, і масу передозів,

Де кричати просто не навіщо, звідки не втекти

І не зробити це притулком