Мореход - Рем Дигга

По моим улицам гуляет дым, гуляет дым.

Мой брат рубит всю фишку, киборгом шмаляет в щит.

Из дула дым и слюни, из змейки караваны стоят.

Жили тихо люди, и живут тут опять же, а я

Закинул в небо я леску, и ничего.

Птичий хор и свищит ветер, и больше там ничего.

Ни реки, ни моря, ни ночи ни заря

Не говорят мне ничего, и ничего тут деньги не творят.

Я проскитался тут, как Ной;

пропитался тут волной.

Брат с маской на лицо.

Брат с насом за губой.

Газ, квас, а потом кино.

Клац, бас — и водяной.

Портовый рабочий хлопочет, розовый прибой.

Деньги не пахнут, как весной цветок.

Деньги лишь вахта.

Мне дайте фактом любовь или фак мне в лицо!

Я взбитый, сына.

Не мути воду в доме.

Я с миром, сына.

Закинусь джимом, задвину про жизнь и сгину с отливом.

Припев:

Рубите якоря, уже воют ветра.

Не ходите по морям, что ведут в никуда.

Я шаровары стоскав, караваном в песках

На борт вступил и вызвал джина шарованит пускай.

Я нахватал, намотал, налетал, намерял;

Повидал, потерял, проиграл, проморгал.

Переменная заря, маримановый наряд.

Прощай, краса, — не плакай, не поминай.

Ты положила на колени фиолетовый цветок.

В твоих ногах куски щербета и вина.

Старая арка, кругом древнее пано.

Закрыли локоны лицо.

Что есть сказка и мечта?

Расскажи, давай —

Мило развяжи уста, мило развяжи халат.

Я забыл на дороги и бросил нож я у костра.

Тебя я тоже позже брошу тут, оставлю, знай.

Когда раскаты грома принесут в долину дождь,

Тогда я для удара занесу свой длиной нож.

Ладья качнется на волнах и поплывет вперед,

Платок в кармане, на груди — это все.

Я вступил на песок стерильных долин

И там не был один, клад дева и дым.

Мы снова верх по реке где, корабль стоит.

Спасибо, прости.

Припев:

Рубите якоря, уже воют ветра.

Не ходите по морям, что ведут в никуда.

Я шаровары стоскав, караваном в песках

На борт вступил и вызвал джина шарованит пускай.

Я нахватал, намотал, налетал, намерял;

Повидал, потерял, проиграл, проморгал.

Переменная заря, маримановый наряд.

Прощай, краса, — не плакай, не поминай.

Я прошу, не уходи, не уходи, пусть ждут корабли.

Ждут корабли… Ждут корабли…

Я прошу, не уходи, не уходи, пусть ждут корабли.

Ждут корабли… Ждут корабли…

Теперь здесь будет наш дом.

Ты говорил, что хочешь измениться?

Оставайся с нами, хотя бы ненадолго…

Моїми вулицями гуляє дим, гуляє дим.

Мій брат рубає всю фішку, кіборгом шмеляє в щит.

Зідула дим і слині, зі змійки каравани стоять.

Жили тихо люди, і живуть тут знову ж, а я

Закинув у небо я ліску, і нічого.

Пташиний хор і свищить вітер, і більше там нічого.

Ні річки, ні моря, ні ночі ні заря

Не говорять мені нічого, і нічого тут гроші не творять.

Я прокидався тут, як Ной;

просочився тут хвилею.

Брат з маскою на обличчя.

Брат із насом за губою.

Газ, квас, а потім кіно.

Клац, бас і водяний.

Портовий робочий клопотає, рожевий прибій.

Гроші не пахнуть, як навесні квітка.

Гроші лише вахта.

Мені дайте фактом любов чи фак мені в обличчя!

Я збитий, сина.

Немути воду в будинку.

Я з миром, сина.

Закинуся джимом, засуну про життя і згину з відливом.

Приспів:

Рубайте якоря, вже виють вітри.

Не ходіть по морях, що ведуть у нікуди.

Я шаровари стягнувши, караваном у пісках

На борт вступив і викликав джина шарувати нехай.

Я нахопив, намотав, налітав, наміряв;

Побачив, втратив, програв, проморгав.

Змінна зоря, маріманове вбрання.

Прощавай, краса,— не плакай, не поминай.

Ти поклала на коліна фіолетову квітку.

У твоїх ногах шматки щербету та вина.

Стара арка, навколо стародавнього пано.

Закрили локони обличчя.

Що є казка і мрія?

Розкажи, давай —

Мило розв'яжи вуста, мило розв'яжи халат.

Я забув на дороги і кинув ніж я у вогнища.

Тебе я теж пізніше кину тут, залишу, знай.

Коли гуркіт грому принесе в долину дощ,

Тоді я для удару занесу свій довжиною ніж.

Човна хитнеться на хвилях і попливе вперед,

Хустка в кишені,на груди — це все.

Я вступив на пісок стерильних долин

І там не був один, скарб діва і дим.

Ми знову верх по ріці де, корабель стоїть.

Спасибі, вибач.

Приспів:

Рубайте якоря, вже виють вітри.

Не ходіть по морях, що ведуть у нікуди.

Я шаровари стягнувши, караваном у пісках

На борт вступив і викликав джина шарувати нехай.

Я нахопив, намотав, налітав, наміряв;

Побачив, втратив, програв, проморгав.

Змінна зоря, маріманове вбрання.

Прощавай, краса,— не плакай, не поминай.

Я прошу, не йди, не йди, нехай чекають кораблі.

Чекають на кораблі... Чекають на кораблі...

Я прошу, не йди, не йди, нехай чекають кораблі.

Чекають на кораблі... Чекають на кораблі...

Тепер тут буде наша хата.

Ти казав, що хочеш змінитися?

Залишайся з нами, хоча би ненадовго...