Киборг - Рем Дигга

Я взглядом трону обитель.

— Привет.

Каковы сегодня новости?

Мне поведай новый блеклый картоновый зритель.

Нас с тобой сегодня поцеловала заря,

Снова холодом покусал ветер.

Словно там во руках плети и дрогнули мы,

Вторили на моря с кровом.

Заиграл морщинами шар и вот уже бегают люди, машины жужат.

Как от шила спешат, сумасшедшие будни,

Они делают судьбы, подожди, не мешай.

Обветренные губы, осенью холод и тоска

И мы с тобой привязаны.

К этому дикому, нами пока не добитому миру,

Который дышит угрюмо и держит нас на кусках.

Припев:

Киборг, киборг.

Мама забери меня.

Кто ты?

Кто ты?

Киборг, киборг,

Мама забери меня.

Какой все-таки суровый пейзаж,

Серых дорог, серых коробок для сна.

Татуированный баллоном кирпич,

Как голос дворов, говорит: «Здарова, пацан».

Чем изобилует край, идею знай, не грузись, живи, умирай.

Пудь покоен, закрутит среда,

В суматохе много не думай, а то будет беда.

Люди передали снег с дождем, немытое окно всех нас ждет.

Задумались о былом, пока тарабанит лед,

Там всего-то впереди смерть, рай и все.

Я попрошу без эмоций, наше горе оплакали те с неба слезы,

Давай подумаем, но только без эмоций,

Мы дети солнца или бездны монстры, брат.

Припев:

Киборг, киборг.

Мама забери меня.

Кто ты?

Кто ты?

Киборг, киборг,

Мама забери меня.

Я слышу, как дышат куски асфальта,

Утром, как дышат куски асфальта.

Ты говорила мне это и трогала мою голову,

Которая думала в это время думала в это время.

Спи, останься со мной тут, но тебя-то будни небось ждут,

Понимаю хоть и мало, избитый такой круг.

Ты была красивой как летом цветы.

— Что если бы ты стала живой, вдруг, Мелена?

Солнце в зените и хата пуста,

Столько событий, мне надо туда.

Освободившись от плена путаны

Я смелый и бравый навстречу небу со дна.

Но тот, кто программирует всех, блокирует бег,

Голову оперирует мне, ебаный пробирочный цех.

— Я попрошу без эмоций, сэр.

Услышал я и получил рюмку в баре.

Паршивый много раз мной воспетый бедлам,

Машина меня катит по эти местам.

Довезет до конечной, повезет,

Если встречу на улице людей, если нет, то беда.

Снова солнце опуститься вниз,

По дуге как всегда и погибнет мечта.

Истуканом посреди бетона

Испугаюсь снова и покину места.

Я поглядом трону обитель.

- Вітаю.

Які сьогодні новини?

Мені повідай новий бляклий картоновий глядач.

Нас із тобою сьогодні поцілувала зоря,

Знову холодом покусав вітер.

Немов там в руках плети і здригнулися ми,

Вторили на море з кровом.

Заграла зморшками куля і ось уже бігають люди, машини дзижчать.

Як відшила поспішають, божевільні будні,

Вони роблять долі, почекай, не заважай.

Обвітрені губи, восени холод і туга

І ми з тобою прив'язані.

До цього дикого, нами поки що не добитого світу,

Який дихає похмуро і тримає нас на шматках.

Приспів:

Кіборг, Кіборг.

Мама забери мене.

Хто ти?

Хто ти?

Кіборг, кіборг,

Мама забери мене.

Який все-таки суворий краєвид,

Сірих доріг, сірих коробок для сну.

Татуйована цегла,

Як голос дворів, каже: Здорова, пацан.

Чим буяє край, ідею знай, не завантажись, живи, помирай.

Пудь спокоен, закрутить середовище,

У метушні багато не думай, а буде біда.

Люди передали сніг із дощем, немите вікно на всіх нас чекає.

Задумалися про колишньому, поки тарабанить лід,

Там усього попереду смерть, рай і все.

Я попрошу без емоцій, наше горе оплакали ті с неба сльози,

Давай подумаємо, але тільки без емоцій,

Ми діти сонця або безодні монстри, брате.

Приспів:

Кіборг, Кіборг.

Мама забери мене.

Хто ти?

Хто ти?

Кіборг, кіборг,

Мама забери мене.

Я чую, як дихають шматки асфальту,

Вранці, як дихають шматки асфальту.

Ти говорила мені це і чіпала мою голову,

Яка думала в цей час думала в цей час.

Спи, залишись зі мною тут, але тебе будні мабуть чекають,

Розумію хоч і мало, побите таке коло.

Ти була красивою як влітку квіти.

— Що якщо ти стала живою, раптом, Мелена?

Сонце в зеніті і хата порожня,

Стільки подій мені треба туди.

Звільнившись від полону плутани

Я сміливий і бравий назустріч небу з дна.

Але той, хто програмує всіх, блокує біг,

Голову оперує мені ебаний пробірковий цех.

—Я попрошу без емоцій, сер.

Почув я і отримав чарку в барі.

Паршивий багато разів мною оспіваний бедлам,

Машина мене котить по цих місцях.

Довезе до кінцевої, пощастить,

Якщо зустріч на вулиці людей, якщо ні, то біда.

Знову сонце опуститися вниз,

По дузі як завжди і загине мрія.

Істуканом серед бетону

Злякаюся знову і залишу місця.