Война - Рем Дигга, Искра

Припев:

Молча подойду, присяду, тихо косы расплету.

Ближе я прижмусь к плечу, я полюбила темноту.

Молча подойду, присяду, тихо косы расплету.

Ближе я прижмусь, с тобой я полюбила темноту.

Весь мой мир — это пожар.

Полыхает пламя.

Если бой на ножах, могут порезать, знаю!

Жара, костры.

Горят мосты, всё раз за жизнь.

Война за миг, когда-то быль, потом зола и дым.

Красный язык заберет что кинешь ты не подумав.

Нападет вдруг на землю вьюга.

Запоет в рамах ветер-злюка.

Сожмет всё внутри, эхом наполнит углы.

Дрожат кошаки, там — смотри!

Так будет до самой весны!

Я буду прятаться вот тут, недалеко,

Пока затянется новый огромный шов,

Знай, он не бросит упущенный снова полигон.

Все для того, чтобы не проиграть с позором бой!

Залетит лучик зари, скажет «Подьем, старик!

Пойдем же вниз, там враги, а она пусть спит.

Ведь пока спал ты, словами, молитвами, устами

Она стянула все швы тебе, вдохнула любви».

Припев:

Молча подойду, присяду, тихо косы расплету.

Ближе я прижмусь к плечу, я полюбила темноту.

Молча подойду, присяду, тихо косы расплету.

Ближе я прижмусь, с тобой я полюбила темноту.

Она спит, и верно видит сны.

Они прилетают от красивой весны.

И я тушу каждый шум, что всё испортить наровит.

Я тут, рядом посижу, а она пусть спит!

Спасибо тебе, за это тихое чудо

В тоненьком белом белье, Всевышний!

Пусть ее не трогает заря,

Пусть красивую такую наблюдаю только я.

Она спит.

Сомкнула принцесса глаза.

И рядом застыл у окна с прицелом я сам.

Никому не дам, я — её солдат, я — ее стена.

Если тебе нужна она, сперва пройди меня.

Этот мир предлагает мне войну.

И я буду воевать до смерти за неё одну!

И дороже медали любой, поцелуй ее мне прилетит.

Посижу, покурю, а она пусть спит…

Припев:

Молча подойду, присяду, тихо косы расплету.

Ближе я прижмусь к плечу, я полюбила темноту.

Молча подойду, присяду, тихо косы расплету.

Ближе я прижмусь, с тобой я полюбила темноту.

Приспів:

Мовчки підійду, присяду, тихо коси розплету.

Ближче я прижмуся до плеча, я полюбила темряву.

Мовчки підійду, присяду, тихо коси розплету.

Ближче я прижмуся, з тобою я полюбила темряву.

Весь мій світ - це пожежа.

Палає полум'я.

Якщо бій на ножах, можуть порізати, знаю!

Спека, багаття.

Горять мости, щоразу за життя.

Війна за миг, колись буваль, потім зла і дим.

Червона мова забере що кинеш ти не подумавши.

Нападе раптом на землю завірюха.

Заспіває в рамах вітер-злюка.

Стисне все всередині, луною наповнить кути.

Тремтять котяки, там — дивись!

Так буде до самої весни!

Я ховатимуся ось тут, недалеко,

Поки затягнеться новий величезний шов,

Знай, він не кине втрачений знову полігон.

Все для того, щоб не програти з ганьбою бій!

Залетить промінчик зорі, скаже «Співаймо, старий!

Ходімо вниз, там вороги, а вона нехай спить.

Адже поки що спав ти, словами, молитвами, вустами

Вона стягнула всі шви тобі, вдихнула кохання».

Приспів:

Мовчки підійду, присяду, тихо коси розплету.

Ближче я прижмуся до плеча, я полюбила темряву.

Мовчки підійду, присяду, тихо коси розплету.

Ближче я прижмуся, з тобою я полюбила темряву.

Вона спить, і вірно бачить сни.

Вони прилітають від гарної весни.

І я тушу кожен шум, що все зіпсувати нарівить.

Я тут, поруч сиджу, а вона нехай спить!

Спасибі тобі, за це тихе диво

У тоненькій білій білизні, Всевишній!

Нехай її не чіпає зоря,

Нехай красиву таку спостерігаю лише я.

Вона спить.

Зімкнула принцеса очі.

І рядом застиг біля окна з прицілом я сам.

Нікому не дам, я — її солдат, я — її стіна.

Якщо тобі потрібна вона, спершу пройди мене.

Цей світ пропонує мені війну.

І я буду воювати до смерті за неї одну!

І дорожче за медаль будь-яку, поцілунок її мені прилетить.

Посиджу, покурю, а вона нехай спить...

Приспів:

Мовчки підійду, присяду, тихо коси розплету.

Ближче я прижмуся до плеча, я полюбила темряву.

Мовчки підійду, присяду, тихо коси розплету.

Ближче я прижмуся, з тобою я полюбила темряву.