Звуки музыки - L iZReaL, Рем Дигга, Искра

От Дигги биток — сок просто

Гуково — Хайфа, Хайфа — Гуково

Летит шалом нехилый такой

Ае, слушай

Не… не простофиля, жизнь не кино, тут не «8 миля»

Упал, затопчут, а не помилуют, как минимум

Жизнь на битах — не байки

Чтоб передать посыл мы не нуждаемся в фирме на майке

Увы, я не окончил музыкальный ВУЗ

Тем не менее, на любой минус так просится плюс

Моя задача: суть и форму придавать словам

Так-то в порядке всё, не жалуюсь.

Рома, как сам там, а?

Улицы так же играют свой блюз

Эту мелодию навряд ли разменит капуста

Судьба — красотка при фигуре, там нормальный бюст

Даже не пробуй с этой девочки сдёргивать блузку

Жизнь — не отрывок по дороге в гроб

Правда в лоб, форма вещания будет хип-хоп

Пусть деньги на ветер тот, что позже укажет им курс

Сила в мозгах, не бицуха, но тот ещё мускул

Мысли пинцетом ковыряем всё — крик, крик

Кружится в танце, время не ждёт нас, всё тик-тик

Часы, минуты навряд ли лечат, да и не должны

С каждой минутой просто всё больше лечимся мы

Здесь в постоянном поиске себя

Где всё дозволено, тому, кто диктует нельзя

Разошёлся, наболело тут, видимо зря

Ладно, не будем, всего в меру и мира в дома вам

Вот уже скоро повзрослею, мам

Своей дорогой тут успею пойти по стопам

Батиным.

Первый альбом, и пускай он не платина

Очередной год пробежал, блин, буду внимательней

Мы словно огни

Из темноты можем расти

И освещать весь путь

Приумножая нашу суть

В нас, словно цветы

Звуки музыки так хрупки,

Но ножей острей шипы

В этом мире кто же мы?

Мои пятиэтажки прозябают в тоске

Годы с ранцем, где же вы, где же?

Улетают на свет

Мои пацы всё реже и реже здесь играют в баскет

По пятнадцатой всё те же речи, где видали и с кем кого

Мир нулей шаткий такой

Кому-то подарит снова здесь три буля шмали покой.

А хули?

Но его вернули с рая стрелой

Пырнули ржавым клыком, свернули шайбу ногой.

А хули?

Во мне злобы нет — не подумай так, кент

По сути, я добрый чел, ведь не хватает зла мне

Ты Божьих отпрысков не смей трогать

Вновь внушает мне голос, и я верю в проблески во тьме

И судит Бог пускай людей, и будет сок в руках детей

И кончат зло пускать по вене, и дождь смоет все следы, ае

Ну, а пока, имея кров и постель

Взгляни на мир и подумай, так ли херово ты сегодня поел?

Глаза сканируют новый проспект, пока я медитирую

И так каждый-каждый рассвет-закат,

Но дело не в мечтах, а во мне, братан

И я не знаю у вас всех там как?

Мы словно огни

Из темноты можем расти

И освещать весь путь

Приумножая нашу суть

В нас, словно цветы

Звуки музыки так хрупки,

Но ножей острей шипы

В этом мире кто же мы?

Від Діггі биток — сік просто

Гуково — Хайфа, Хайфа — Гуково

Летить шалом нехилий такий

Ай, слухай

Не… не простофіля, життя не кіно, тут не 8 миля»

Упав, затопчуть, а не помилують, як мінімум

Життя на бітах — не байки

Щоб передати посилання ми не потрібні у фірмі на майці

На жаль, я не закінчив музичний ВНЗ

Тим не менш, на будь-який мінус так проситься плюс

Моє завдання: суть і форму надавати словам

Так-то в порядку все, не жаліюся.

Рома, як сам там, га?

Вулиці також грають свій блюз

Цю мелодію навряд чи розмінить капуста

Доля - красуня при фігурі, там нормальний погруддя

Навіть не спробуй з цієї дівчинки скидати блузку

Життя—не уривок по дорозі в труну

Правда, форма мовлення буде хіп-хоп

Нехай гроші на вітер той, що пізніше вкаже їм курс

Сила в мозках, не бицуха, але той ще м'яз

Думки пінцетом колупаємо все — крик, крик

Кружиться в танці, час не чекає нас, все тик-тик

Годинники, хвилини навряд чи лікують, так і не повинні

З кожної хвилиною просто все більше лікуємося ми

Тут у постійному пошуку себе

Де все дозволено, тому, хто диктує не можна

Розійшовся, наболіло тут, мабуть дарма

Гаразд, не будемо, всього в міру і миру вдома вам

Ось уже скоро подорослішаю, мам

Своєю дорогою тут встигну піти по стопах

Батиним.

Перший альбом, і нехай він не платина

Черговий рік пробіг, млинець, буду уважніше

Ми немов вогні

З темряви можемо рости

І висвітлювати весь шлях

Примножуючи нашу суть

У нас, немов квіти

Звуки музики такі крихкі,

Але ножів гостріший шипи

У цьому світі хто ж ми?

Мої п'ятиповерхівки живуть у тузі

Роки з ранцем, де ж ви, де же?

Відлітають на світло

Мої паци все рідше і рідше тут грають у баскет

По п'ятнадцятій все ті речі, де бачили і з ким кого

Світ нулів хиткий такий

Комусь подарує знову тут три булі шмалі спокій.

А хулі?

Але його повернули з раю стрілою

Пирнули іржавим іклом, згорнули шайбу ногою.

А хулі?

У мене злоби немає — не подумай так, кент

По суті, я добрий чол, адже не вистачає зла мені

Ти Божих нащадків не смій чіпати

Знову вселяє мені голос, і я вірю в проблиски у темряві

І судить Бог нехай людей, і буде сік у руках дітей

І кінчать зло пускати по вени,і дощ змиє всі сліди, ае

Ну, а поки, маючи дах і ліжко

Поглянь на мир і подумай, чи херово ти сьогодні поїв?

Очі сканують новий проспект, доки я медитую

І так кожен-кожний світанок-захід сонця,

Але справа не в мріях, а в мені, братан

І я не знаю у вас усіх там як?

Ми немов вогні

З темряви можемо рости

І висвітлювати весь шлях

Примножуючи нашу суть

У нас, немов квіти

Звуки музики такі крихкі,

Але ножів гостріший шипи

У цьому світі хто ж ми?