Гореть - Рем Дигга

Мое время горит, как бензин.

В лавах огня.

Мне куда череда лето-зим.

И всё мимо меня.

На руке остается лишь пыль.

Да седая зола.

Расползаются швы и прощается мир до конца, до суда.

Меня тут сыпет искрами.

Словно юлу рука крутит быстро мио.

Рука отца, что всё тут нам выстроил.

Без камней, стропил,

Но к нему ли бегут люди с бледными лицами?

Со столицы или провинции.

Эти синие мешки под ресницами.

Ведь снова ночью нихера не спится, блин.

Не спиться бы.

И пока играет в играх в синем рыцаре.

Другие в свои милитари.

Новый день нам покажет, кто пожалеет о своём выборе.

Заглохнет, перегорит.

Боевик добавит сечек, шрамов.

От ударов встречных, годных.

Каждый боевик может стать драмой.

Попадет кто угодно.

На плечи горит ведь.

Жалеть или плакать, наверное, поздно.

Рука с топором валит лес.

Это и есть через тернии к звездам.

И если путь 100% кино и в титрах быть мне в нем мертвым.

Надо зажечь, как следует, бро.

Да!

Я!

И пошло все к черту!

Хочу я, гореть пока мое время со мной.

Гореть самой яркой звездой.

Гори, чтобы сияло, как днем.

Чтоб не ложило волной.

Хочу я, гореть, как последний патрон.

Гореть, самым добрым углем.

Гори, чтобы сияло, как днем.

И чтобы на весь район.

Горит!

Хорошо там, где нас нет, наверняка.

Но обязан плыть вновь вперед драккар.

Куда бежит река?

Течет время, небо печет темя, дно дерет бока.

Я стал тут другой совсем.

Все изменились мои друзья.

Но внушительный груз мне на горб осел.

И кидать его никак нельзя.

А губы больше не в молоке,

Где тот который бегал, тут чел карапет.

И не за горами то время,

Где дядя говорящий, вот уже и мне соракет.

Я за вереницей суден заматерел.

Выплюнул сгустком чувства, в одном ряде стал.

Ведь с ними не хуже, трудней мне.

Видел, что делает капуста тут, чудеса!

И ты не ври, краса, мне.

За тебя говорят глаза, а они горят, как камни.

Растворился во простынях плавно.

Страх о той карме, затрах с векселями.

Я сказал, я завязываю.

Искать себя в глазах из пластмассы.

И среди странных, что не рыба, ни мясо.

Зачем, да че надо-то тебе, ты че вмазан?

Фу я сказал, всем вам.

Никто не покажет мне, крайний рубикон.

Надо жечь фаер, сейчас, а не потом!

И я злой, как буль.

Я готов на бунт!

Заряженный, как кольт, пау!

Шесть пуль.

Хочу я, гореть пока мое время со мной.

Гореть самой яркой звездой.

Гореть, чтобы сияло, как днем.

Чтоб не ложило волной.

Гореть…

Хочу я, гореть, как последний патрон.

Гореть, самым добрым углем.

Гори, чтобы сияло, как днем.

И чтобы на весь район.

Горит!

Мій час горить, як бензин.

У лавах вогню.

Мені куди низка літо-зим.

І все повз мене.

На руці залишається лише пил.

Так, сива зола.

Розповзаються шви і прощається світ до кінця, до суду.

Мене тут сипле іскрами.

Немов юлу рука швидко крутить міо.

Батькова рука, що все тут нам збудував.

Без каменів, крокв,

Але до нього біжать люди з блідими обличчями?

З столиці чи провінції.

Ці сині мішки під віями.

Адже знову вночі німер не спиться, млинець.

Не спитися би.

І поки грає в іграх у синьому лицарі.

Інші у свої мілітарі.

Новий день нам покаже, хто пошкодує про свій вибір.

Заглухне, перегорить.

Бойовик додасть січок, шрамів.

Від ударів зустрічних, придатних.

Кожен бойовик може стати драмою.

Потрапить будь-хто.

На плечі горить адже.

Жаліти чи плакати, напевно, пізно.

Рука з сокирою валить ліс.

Це і є через терни до зірок.

І якщо шлях 100% кіно і в титрах бути мені в ньому мертвим.

Треба запалити, як слід, бро.

Так!

Я!

І пішло все до біса!

Хочу я, горіти поки що мій час зі мною.

Горіти найяскравішою зіркою.

Гори, щоб сяяло, як удень.

Щоб не клало хвилею.

Хочу я горіти, як останній патрон.

Горіти, найдобрішим вугіллям.

Гори, щоб сяяло, як удень.

І щоб на весь район.

Горить!

Добре там, де нас немає, мабуть.

Але зобов'язаний плисти знову вперед драккар.

Куди біжить річка?

Тече час, небо пече темрява, дно б'є боки.

Я став тут зовсім інший.

Усі змінилися мої друзі.

Але великий вантаж мені на горб осел.

І кидати його ніяк не можна.

А губи більше не в молоко,

Де той що бігав, тут чел карапет.

І не за горами той час,

Де дядько промовляє, ось уже і мені соракет.

Я за вереницею суден заматів.

Виплюнув згустком почуття, в одному ряді став.

Адже з ними не гірше, важче мені.

Бачив, що робить капуста, дива!

І ти не бреши, краса, мені.

За тебе говорять очі, а вони горять, як камені.

Розчинився в простирадлах плавно.

Страх про ту карму, затрах з векселями.

Я сказав, я зав'язую.

Шукати себе в очах із пластмаси.

І серед дивних, що не риба,ні м'ясо.

Навіщо, так що треба тобі, ти що вмазаний?

Фу я сказав, усім вам.

Ніхто не покаже мені, крайній рубікон.

Треба палити фаєр, зараз, а не потім!

І я злий, як буль.

Я готовий на бунт!

Заряджений, як кольт, пау!

Шість куль.

Хочу я, горіти поки що мій час зі мною.

Горіти найяскравішою зіркою.

Горіти, щоб сяяло, як удень.

Щоб не клало хвилею.

Горіти…

Хочу я горіти, як останній патрон.

Горіти, найдобрішим вугіллям.

Гори, щоб сяяло, як удень.

І щоб на весь район.

Горить!