Давай сделаем так - Рем Дигга

Ну че пацан?

Давай поделим город на районы,

На свиты,

На пидоров,

на элиту

На то, что обжито и только вырыто,

Но покрыто рылами бритыми

Бригадами с битами,

Лицами сытыми и теми кто в подвалах на плитах укрыты.

Поделим сараи, дворы,

Выроем норы, время для ссоры,

Выкроем воры, точно мы выкрадем город.

Бремя раздора на шею вешай,

И брови с укором палят пусть,

Крови озера наберем, мы двинемся хором.

Лабиринты заборов, слепые фонари,

Шторы закрыты в покоях,

Уши не услышат клик затвора,

Хрип мотора,

Стоны забитого, удары ног, своры.

Вспоротый живот, как итог скорой.

Давай устроим разборы,

Кинем в морду — предьяв

Попусту не кидая взоры,

Бороды гордо подняв,

В самую пору, под пойло,

Каждый ведь хочет корону почет районов

Так пусть течет кровь и слышат все стоны.

Полны магазины, головы пусты,

Рушат мосты,

Оккупируют дружно посты.

По двери свисают сопли с кровью густые,

Водвори все это в мир

Хаос подари

Бросают — пусть, пустые дела,

Все да толики малой нарики падаль, иные лесные тела.

Ставят на стык заняты этим пусть давят

Прости, жалок раз ты.

Берут топоры, да ножи, да ставят кресты.

Много ли надо,

Бога бояться, что ли стаду?

Пустить демонов в массы,

В воду добавить яда,

Вырыть канавы, влить в них отравы.

Убить стыд да нравы, смыть быль с памяти старую,

Что бы нестало

Работа пускай не тревожит,

Позакрывают заводы,

Пусть в городе позабывают заботы,

Поднимут и вороты, головы гордые те Сколько только можно злости впитаем в слово враг!

Никогда ладонь — всегда кулак.

Давай сделаем так.

Ну що пацан?

Давай поділимо місто на райони,

На світи,

На підорів,

на еліту

На те, що обжито і тільки вирито,

Але покрито рилами голеними

Бригадами з бітами,

Особами ситими і тими хто в підвалах на плитах укриті.

Поділимо сараї, двори,

Вироєм нори, час для сварки,

Викриємо злодії, точно ми викрадемо місто.

Тягар розбрату на шию вішай,

І брови з докором палять нехай,

Крові озера наберемо, ми рушимо хором.

Лабіринти парканів, сліпі ліхтарі,

Штори закриті в покоях,

Вуха не почують клік затвора,

Хрип двигуна,

Стогін забитого, удари ніг, зграї.

Вспоротий живіт, як результат швидкої.

Давай влаштуємо розбори,

Кинемо в морду — пред'явивши

Даремно не кидаючи погляди,

Бороди гордо піднявши,

В саму пору, під пійло,

Адже кожен хоче корону шану районів

Так нехай тече кров і чують усі стогін.

Повні магазини, голови порожні,

Рушать мости,

Окупують дружні пости.

По дверях звисають соплі з кров'ю густі,

Надвір все це в світ

Хаос подаруй

Кидають — нехай, порожні справи,

Всі так маленькі наріки падаль, інші лісові тіла.

Ставлять на стик зайняті цим нехай тиснуть

Пробач, жалюгідний раз ти.

Беруть сокири, так ножі, ставлять хрести.

Багато чи треба,

Бога боятися, що стаду?

Пустити демонів у маси,

У воду додати отрути,

Вирити канави, влити в них отрути.

Вбити сором та звичаї, змити був із пам'яті стару,

Що би не стало

Робота нехай не турбує,

Закривають заводи,

Нехай у місті забувають турботи,

Піднімуть і ворота, голови горді ті Скільки тільки можна злості вберемо в слово ворог!

Ніколи долоня завжди кулак.

Давай зробимо так.