Чертополох - Рем Дигга

В городе замело все дороги

И как будто погиб здесь весь люд

К бару потопали ноги немногих,

А мне как не охота туда, где пьют и пьют

Ветровку старую покажет снова тут герой

Издали видно зрак уставший цвета граната

Коли по воле судьбы занесло сюда тропой

Адово ложе раз приняло — значит, выпить тут надо

Вперемешку с солью вода огня мне дарит тепло

И ставит на стол снова барменша мутное стекло

Как и надо, так и травят тостом,

А потом грустим мы про себя о том сложном, но вроде самом простом

Выжатый как лимон

И брошенный небрежно на тарелку, как он

Снова поддержанный кентом, ведь мысли о ком —

Аппарат чей недоступен, он заложен мной тайком, вот дурдом

И, как в пустыне путник, верю, люблю и жду

И, как дурак, купаю в луже мою мечту

И, как верный пёс, губами я жмусь к бедру

И так обожаю, что прям слов не нахожу

И, как в пустыне путник, верю, люблю и жду

И, как дурак, купаю в луже мою мечту

И, как верный пёс, губами я жмусь к бедру

И так обожаю, что прям слов не нахожу

Выгреб я с сумки у неё всё до копья

И даже, возможно, знаешь, за горло может прижать, как яд

Кишат так яро мысли, но буду ведь я — не я,

А дурак, ежели чудо моё погубит страшный маг

Вырос сволочью, скотина я — и вынес золото

Играли скулы, но шатаясь, я, движимый голодом

К ломбарду с напарником причалил добро я сдать:

«Артём, братуха, за всё вот это прошу я пять»

Вырыта могила мне была, туда пята вела

И те дела, когда «Мазда» в бок ударила

Кровь потекла изо рта, плюс пена там

Авария.

Дорога.

Крики.

Темнота

Выколите мне веки, Боже мой, ну я куда смотрел?

И посоветуйте, что можно той сказать

Которая в больничной палате у моей кровати

Ад забыла весь и в слезах лезет целовать

И, как в пустыне путник…

В пустыне путник…

…в пустыне путник, верю, люблю и жду

И, как дурак, купаю в луже мою мечту

И, как верный пёс, губами я жмусь к бедру

И так обожаю, что прям слов не нахожу

И, как в пустыне путник, верю, люблю и жду

И, как дурак, купаю в луже мою мечту

И, как верный пёс, губами я жмусь к бедру

И так обожаю, что прям слов не нахожу

И, как в пустыне путник, верю, люблю и жду

И, как дурак, купаю в луже мою мечту

И, как верный пёс, губами я жмусь к бедру

И так обожаю, что прям слов не нахожу

У місті замело всі дороги

І ніби загинув тут увесь люд

До бару потопали ноги небагатьох,

А мені як не полювання туди, де п'ють і п'ють

Стару вітровку покаже знову тут герой

Здалеку видно зраду втомленого кольору граната

Коли по волі долі занесло сюди стежкою

Пекло ложе раз прийняло— значить, випити тут треба

Упереміш з|сіллю| вода вогню мені дарує тепло

І ставить на стіл знову барменша каламутне скло

Як і, треба, так і травлять тостом,

А потім сумуємо ми про себе про те складне, але начебто найпростіше

Видавлений як лимон

І кинутий недбало на тарілку, як він

Знову підтриманий кентом, адже думки про кому —

Апарат чий недоступний, він закладений мною потай, ось дурдом

І, як у пустелі мандрівник, вірю, люблю і чекаю

І, як дурень, купаю в лужі мою мрію

І, як вірний пес, губами я тиснусь до стегна

І так обожнюю, що прям слів не знаходжу

І, як у пустелі мандрівник, вірю, люблю і чекаю

І, як дурень, купаю в лужі мою мрію

І, як вірний пес, губами я тиснусь до стегна

І так обожнюю, що прям слів не знаходжу

Вигріб я з сумки у неї все до спису

І навіть, можливо, знаєш, за горло може притиснути, як отрута

Кишать так яро думки, але ж буду я не я,

А дурень, коли чудо моє загубить страшний маг

Виріс сволочею, худоба я і виніс золото

Грали вилиці, але хитаючись, я, рухомий голодом

До ломбарду з напарником причалив добро я здати:

«Артем, братку, за все ось це прошу я п'ять»

Вирита могила мені була, туди п'ята вела

І ті справи, коли «Мазда» в бік вдарила

Кров потекла з рота, плюс піна там

Аварія.

Дорога.

Крики.

Темрява

Виколите мені повіки, Боже мій, ну, я куди дивився?

І порадьте, що можна тій сказати

Яка в лікарняній палаті у моєму ліжку

Пекло забуло все і в сльозах лізе цілувати

І, як у пустелі мандрівник…

У пустелі мандрівник…

…в пустелі подорожній, вірю, люблю і чекаю

І, як дурень, купаю в лужі мою мрію

І, як вірний пес, губами я тиснусь до стегна

І так обожнюю, що прям слів не знаходжу

І, як у пустелі мандрівник, вірю, люблю і чекаю

І, як дурень, купаю в лужі мою мрію

І, як вірний пес, губами я тиснусь до стегна

І так обожнюю, що прям слів не знаходжу

І, як у пустелі мандрівник, вірю, люблю і чекаю

І, як дурень, купаю в лужі мою мрію

І, як вірний пес, губами я тиснусь до стегна

І так обожнюю, що прям слів не знаходжу