Черника - Рем Дигга

Меня не видели грустным люди и не увидят, поверь.

Убитый, поломанный не путник стану, когда схоронит облик мой дверь.

Так смешон я у трубки, так это тупо, наверное, брат, да.

И все прощать мне поступки за слова, которым безмерно я рад.

Литеры спасители мои, где-то засели внутри.

Заселены слова три под свитер.

Ты боле не говори,

И побоку, что такси уже вдали.

Мне не надо знать, куда проводит скорей перрон.

Расскажу о погоде своей пером.

О том, зачем, я не знаю.

Одной ею ведом, зависим.

Пропитано всё в округе миссис.

Разгадать жалкие потуги быстро.

Подруги мысли.

Такой не подарит он покой и не потухнут искры.

Это так низменно, да.

Вытянул силы все из меня стан этот.

Чудо стран света.

Я ей богу, бог ей;

и монета

Упала в траву, на дорожку.

Как могу, ясность боли, тоски, так глушу.

Тону во вкусе весь соли.

Забудь хоть бусы здесь что ли, прошу.

Согрета

Лучами от бога смуглая моя мечта.

Чистая, как слеза,

Черника-краса.

Я слушаю твой шелест, засыпаю.

Я кушаю, я просто улетаю.

Я слушаю твой шелест, засыпаю.

Запах тела уплывёт вслед за тобой.

Захотела, так тут не мёд ведь и не пой.

Бит – мой покой, вред и не боле, нет и на кой?

В след и рукой не одаришь, пнув у двери кеды ногой.

Это не фильм, видите как плохо же,

И не поможет совсем пройдоха фужер.

Нет места для вздоха в душе.

Я тупо нем, не ем семь смен, мэн, надо же.

Да я же клятву дам, слышишь?

Да я же пядью каждой молчу, когда дышишь.

Да дайте же силы мне стрелы свести,

Разобрать все пути, всех достать, провести.

На куски, сука, рвусь.

Пережевываю, но боюсь, я боюсь, я боюсь.

Кусаю губу.

Бросаю трубу

Мене не бачили сумні люди і не побачать, повір.

Убитий, поламаний не мандрівник стану, коли поховає вигляд мої двері.

Так смішний я біля трубки, так це тупо, мабуть, брате, так.

І все прощати мені вчинки за слова, яким безмірно я радий.

Літери рятівники мої, десь засіли всередині.

Заселені слова три під светр.

Ти більше не говори,

І збоку, що таксі вже вдалині.

Мені не треба знати, куди проводить швидше перон.

Розповім про погоду своєю пером.

Про те навіщо я не знаю.

Однією нею відомий, залежний.

Просочене все в окрузі місіс.

Розгадати жалюгідні потуги швидко.

Подруги думки.

Такий не подарує він спокою і не згаснуть іскри.

Це так низменно, так.

Витяг сили всі з мене цей стан.

Диво країн світу.

Я їй богові, бог їй;

та монета

Впала на траву, на доріжку.

Як можу, ясність болю, туги, так глушу.

Тону смакує весь солі.

Забудь хоч намисто тут, прошу.

Зігріта

Променями від бога смаглява моя мрія.

Чиста, як сльоза,

Чорниця-краса.

Я слухаю твій шелест, засинаю.

Я їжу, я просто відлітаю.

Я слухаю твій шелест, засинаю.

Запах тіла спливе за тобою.

Захотіла, то тут не мед і не співай.

Біт - мій спокій, шкода і не більше, немає і на кого?

У слід і рукою не обдаруєш, штовхнувши біля дверей кеди ногою.

Це не фільм, бачите як погано ж,

І не допоможе зовсім пройдисвіт фужер.

Немає місця для подиху у душі.

Я тупо німий, не їм сім змін, мен, треба ж.

Та я ж клятву дам, чуєш?

Та я ж п'ядю кожній мовчу, коли дихаєш.

Та дайте ж сили мені стріли звести,

Розібрати всі шляхи, всіх дістати, провести.

На шматки, сука, рвусь.

Пережовую, але боюсь, я боюсь, я боюсь.

Кусаю губу.

Кидаю трубу