Бокс - Рем Дигга

Что есть удар рукой?

Что есть тупая боль?

Густая кровь, что досыта купает бровь.

Что есть четыре угла, и чем в них бой не война?

Скажи мне, чем кулак не таран?

«Да будет спорт» — сказал Бог, «Где будет бой по весам,

Где будей спойлер вязать, а панчер делать астрал.»

И, дядя, шанса не отнять — эта юшка не беда,

Они выходят с пушками в бинтах.

Зреть браваду не даст, в канатах квадрат.

Раз уже пять так снарядом джеб пробахал подряд.

Уже катлета лицо, гладят капэны бойцов,

И гасит свет счастливая плюха в кг так пятьсот.

Ты вытри нос, сына!

Слышишь, говорю — вытри нос, сына!

Не ты липисал на парте «Бокс-сила!»?

Бить в кость или быть лишь возле, сына.

Кровь и пот, крюк и рот отправляют с ринга.

Мост мимо рефери и судей, мимо шумных трибун.

Отводят взгляды от боли те, сильно жутко кому.

Я видел, что творит воля и сколько стоит где-то взять сил.

Панчер всегда имеет шанс, сын.

Кружит по настилу враг, сушит до кости рука.

Все, что тебе нужно — донести удар.

Быть опасным или мыть канвас —

Соврать ринг не даст, решай здесь сейчас.

Мне тут жить прям возле клуба повезло.

Держи т-ко, т-ко, т-ко, т-ко-ко.

Познакомлю грубых с моим ремеслом

Лови т-ко, т-ко, т-ко, т-ко-ко.

Больно много плюх собираешь пилой,

Держи тко тко тко, тко ко.

Я паря без злости постаю с тобой

бери перчатки и шары иди бери домой

Что есть ад?

Это когда кончился бензин,

Когда руки не поднять, когда хочется уйти.

Он там носится, как вихрь, предлагая тебе кросс,

Плюс там спаренных под дых и джеб ломают тебе нос.

Это мама мия, в смысле на хер мне это надо было,

Град по мине и третий гасит все остатки пыла.

Кроме класса дисциплины масса,

Что нужно, браза?

— Яйца и воля пройти всю трассу.

Тренер кричит: «Прессинг включить, резать углы.

Вместо возни в клинче добить и сделать турнир.»

Дело за малым- надо лишь встать и идти.

Добро должно быть с кулаками, братик, ради семьи.

Ради тех дорогих моментов;

ради тех дней в зале.

Не дрейфь, млей, парень, бей злей, чем дали.

Где перчатки на гвозде, там будут греть медали.

Верь мне, станет дорогим след баталий.

Выхода нет, лишь выпад и джеб,

Выдох и смерть, в вся концовочка!

И руку вытянут вверх — эта рука для трибун,

для той, которая с них наблюдает.

Эта победа для нее, я знаю.

Що таке удар рукою?

Що є тупий біль?

Густа кров, що досита купає брову.

Що є чотири кути, і чим у них бій не війна?

Скажи мені, чим кулак не таран?

«Так буде спорт» — сказав Бог, «Де буде бій по терезах,

Де спойлер в'язати, а панчер робити астрал.»

І, дядько, шансу не відняти — ця юшка не біда,

Вони виходять з гарматами в бинтах.

Зріти браваду не дасть, в канатах квадрат.

Раз уже п'ять так снарядом джеб пробахав поспіль.

Вже катлета обличчя, гладять капени бійців,

І гасить світло щаслива плюха в кг так п'ятсот.

Ти витри ніс, сина!

Чуєш, кажу — витри носа, сина!

Не ти ліписав на парті «Бокс-сила!»?

Бити в кістку або бути лише біля, сина.

Кров і піт, гак і рот відправляють з рингу.

Міст повз рефері та суддів, повз шумні трибуни.

Відводять погляди від болі ті, дуже моторошно кому.

Я бачив, що творить воля і скільки коштує десь взяти сил.

Панчер завжди має шанс, сину.

Кружить за настилом ворог, сушить до кістки рука.

Все, що тобі потрібно,— донести удар.

Бути небезпечним або мити канвас —

Збрехати ринг не дасть, вирішуй тут зараз.

Мені тут жити прямо біля клубу пощастило.

Тримай т-ко, т-ко, т-ко, т-ко.

Познайомлю грубих з моїм ремеслом

Лови т-ко, т-ко, т-ко, т-ко-ко.

Боляче багато плюх збираєш пилкою,

Тримай тко тко тко, тко ко.

Я пару без злості постаю з тобою

бери рукавички та кулі йди бери додому

Що таке пекло?

Це коли скінчився бензин,

Коли руки не підняти, коли хочеться піти.

Він там носиться, як вихор, пропонуючи тобі крос,

Плюс там спарених під дих і джеб ламають тобі ніс.

Це мама мия, в сенсі на хер мені це треба було,

Град по міні і третій гасить всі залишки запалу.

Крім класу дисципліни маса,

Що треба, браза?

— Яйця і воля пройти всю трасу.

Тренер кричить: «Пресінг увімкнути, різати кути.

Замість метушні в клінчі добити і зробити турнір.

Справа за малим— треба лише встати і йти.

Добро має бути з кулаками, братику, заради сім'ї.

Заради тих дорогих моментів;

заради тих днів у залі.

Не дрейф, млей, хлопець, бий злий, ніж дали.

Де рукавички на цвяху, там грітимуть медалі.

Вір мені, стане дорогим слід баталій.

Виходу немає, лише випад і джеб,

Видих і смерть, уся кінцівка!

І руку витягнуть вгору — ця рука для трибун,

для тієї, яка з них спостерігає.

Ця перемога для неї, я знаю.