У кольца - Рем Дигга, Black Market

Ты видел как горят эти города, как карты меченные не ложатся.

Это карма не менее, не более, пацан, как у старого кольца ломались пальцы.

Стиралась кожа у пожеванного мяча об асфальт.

О чём ещё могли мечтать?

Тогда.

Эти юные головы, Так ещё молоды да кровожадны.

Они пока не покусаны годами, они пока в силах держать удар,

Но ни останется ни одного скоро, никакого не будет штрафного на грани фола.

Кто-то вырос раньше положенных дней, открыл бизнес, да не тех кинул людей,

Поставил на поток, наладил трассу, он уже давно сбросил с костей мясо.

На заюзаных плакатах звёзды NBA, с черной лентой на фото половина друзей.

Кому-то повезло, так же все кенты, уже выросла смена у бывшей шпаны.

Как вернуть годы назад, ничего не менять, так покидать

Мяч в щит с теми, кто навечно спит, показать, наверное, свой последний финт.

Припев:

Под раскалённым солнцем ветер чуть дыша, навеет памяти звук удара мяча, слышишь,

Асфальт тогда изображал так точно наши тени, где же те лица, где же — где же то

время?

На старой школьной площадки висит кольцо для баскета, куда не раз кидал,

было много нас когда.

Теперь сетки нет и заржавел щит, десять лет унылый вид забыт.

Виноваты годы, кому-то поставили ультиматум, брюки на шорты, давай меняй на

акции карты.

По более замутов, по более надутого вида типов, забыли зовут как кентов со

дворов.

В режиме нов, кружить л*хов лишать клыков, последних пятаков, в обход копов

оков,

Мимо падких на лавэ коров и их рогов, каждый таков каков, кров опасный и суров.

И кровь забрызгала зону трёх секунд, никто тогда не думал, что половину упекут.

И всё золото для живого — ничто для трупа, после удара кола прям на живого в

бок тупо.

Кидали раньше в кольцо, теперь юнцов, а кто-то прячет лицо и его не мажет

спецом.

От стражи в пагонах и мамаши с отцом и типа не скажет где берёт,

ты предложи даже пятьсот.

Одного съела сыпь, одного долги, загнали в петлю и повесили в лесу у реки.

Нине у кольца сопляки, а я топаю мимо, вдоль копаных колёс со стоном голодной

руки.

Припев:

Под раскалённым солнцем ветер чуть дыша, навеет памяти звук удара мяча, слышишь,

Асфальт тогда изображал так точно наши тени, где же те лица, где же — где же то

время?

Кто-то сейчас с кольцом на безымянном, кто-то в намыленном кольце под потолком

закончил в ванной,

Запястья чьих-то рук трут кольца в СИЗО, а я у старого кольца вспоминаю те годы.

Ти бачив як горять ці міста, як карти мічені не лягають.

Це карма не менше, не більше пацан, як у старого кільця ламалися пальці.

Стиралася шкіра у пожеваного м'яча об асфальт.

Про що ще могли мріяти?

Тоді.

Ці юні голови, Так ще молоді і кровожерливі.

Вони поки не покусані роками, вони поки в силах тримати удар,

Але ні залишиться ні одного скоро, ніякого не буде штрафного на грані фолу.

Хтось виріс раніше за встановлені дні, відкрив бізнес, та не тих кинув людей,

Поставив на потік, налагодив трасу, він уже давно скинув з кісток м'ясо.

На заюзаних плакатах зірки NBA, з чорною стрічкою на фото половина друзів.

Комусь пощастило, так що всі кенти, вже зросла зміна колишньої шпани.

Як повернути роки тому, нічого не змінювати, так залишати

М'яч у щит з тими, хто надовго спить, показати, напевно, свій останній фінт.

Приспів:

Під розжареним сонцем вітер трохи дихаючи, навіє пам'яті звук удару м'яча, чуєш,

Асфальт тоді зображував так точно наші тіні, де ті особи, де вже — де те

час?

На старому шкільному майданчику висить кільце для баскету, куди не раз кидав,

було багато нас колись.

Тепер сітки немає і заржавів щит, десять років похмурий вигляд забутий.

Винні роки, комусь поставили ультиматум, штани на шорти, давай міняй на

акції картки.

По більш замутів, за більш надутого виду типів, забули звуть як кентів зі

дворів.

У режимі нов, кружляти лихів позбавляти ікол, останніх п'ятаків, в обхід копів

кайм,

Повз ласих на лаве корів і їх рогів, кожен такий який, кров небезпечний і суворий.

І кров забризкала зону трьох секунд, ніхто тоді не думав, що половину запроторять.

І все золото для живого — ніщо для трупа, після удару колу прямий на живого в

бік тупо.

Кидали раніше в кільце, тепер молодиків, а хтось ховає обличчя і його не маже

спецом.

Від стражі в погонах і мамаші з батьком і типу не скаже де бере,

ти запропонуй навіть п'ятсот.

Одного з'їли висипи, одного борги, загнали в петлю і повісили в лісі біля річки.

Ніні біля кільця сопляки, а я тупаю повз, вздовж копаних коліс зі стоном голодної

руки.

Приспів:

Під розжареним сонцем вітер трохи дихаючи, навіє пам'яті звук удару м'яча, чуєш,

Асфальт тоді зображував так точно наші тіні, де ті особи, де вже — де те

час?

Хтось зараз із кільцем на безіменному, хтось у намиленому кільці під стелею

закінчив у ванної,

Зап'ястя чиїхось рук труть кільця в СІЗО, а я у старого кільця згадую ті роки.