Капризная, упрямая - Пётр Лещенко

Капризная, упрямая,

Вы сотканы из роз.

Я старше вас, дитя моё,

Стыжусь своих я слёз.

Капризная, упрямая,

О, как я вас люблю!

Последняя весна моя,

Я об одном молю:

— Уйдите, уйдите, уйдите…

Вы песенка весенняя

Средь мраморных колонн.

Моя же песнь осенняя —

В ней слышны скорбь и стон.

Над сердцем правлю тризну я, —

Вам радость жизнь дарит.

Зачем я вам, капризная,

К вам юноша спешит.

Спешите, спешите, спешите…

Уйдите, уйдите, уйдите…

Примхлива, вперта,

Ви сотки з троянд.

Я старший за вас, дитя моє,

Соромлюся своїх я сліз.

Примхлива, вперта,

О, як я вас люблю!

Остання моя весна,

Я об одному молю:

— Ідіть, ідіть, ідіть…

Ви пісенька весняна

Серед мармурових колон.

Моя ж пісня осіння —

У ній чути скорботу і стогін.

Над серцем правлю тризну я, —

Вам радість життя дарує.

Навіщо я вам, примхлива,

До вас юнак поспішає.

Поспішайте, поспішайте, поспішайте...

Ідіть, ідіть, ідіть…