Staub/Aufbruch - Prinz Pi

Sie sagt sie liebt ihn nicht

Die Sonne taucht die Vorstadtsilhouette in ihr Pfirsichlicht

An dem man Träume bricht

Im Schlafzimmer war’s immer ganz okay

Bis man irgendwann sagt «Heute nicht.»

Das wissen die Eltern schon

Die Jungen schauen aus Dachluken ins Helle hoch

Ihre Hand streicht durch sein Stoppelhaar, im Nacken ausrasiert

Und sie sagt sie liebt in nicht, muss irgendwann raus von hier

Raucht noch vier… und er raucht noch drei und schweigt

Als sie zusammenkamen, da trug sie das gleiche Kleid

Lass uns mal schreiben demnächst, heißt übersetzt im klaren Text:

Ich mach mein' eigenen Weg

Wir kannten nie den Krieg, hatten nie Hunger hier

Waren freier, als hier irgendwer zuvor, alles war unzensiert

Jeder Kummer kam aus uns selbst

Jeder Kummer kam aus uns selbst

Jeder Kummer kam aus uns selbst

Jeder Kummer kam aus uns selbst

Die Mauern steh’n, nur wir selbst werden Staub

Im Moment, wenn hier alles zerfällt

Er sagt er liebt sie nicht

Ein Golf im Wendekreis im Schritttempo-Labyrinth, dass jedem Kind Grenzen zeigt

Bis man das Land verlässt für wenigstens ein halbes Jahr

Egal wohin, bloß möglichst weit, hier ist alles alt und lahm

Fließt im Tran dahin, wurde beige und öd'

Häuser mit kleinen Fenstern, vor denen der Regen strömt

Ackern für den Trip, Kisten gepackt

Im Kopf schier endlose Listen gemacht

Die alten Fressen wurden lahm, wie der Lieblingswitz

Bis man bisschen aufgeregt da im Flieger sitzt

Große Welt, endlich etwas neue Luft

Die letzten Jahre fast erstickt in der deutschen Gruft

Jeder Kummer kam aus uns selbst

Jeder Kummer kam aus uns selbst

Die Mauern steh’n, nur wir selbst werden Staub

Im Moment, wenn hier alles zerfällt

An den entlegensten Stränden der Welt

Finden wir Sand, der uns zwischen den Händen zerfällt

«Mit bisschen Glück», sagt man

«Mit bisschen Glück, findet man irgendwo am Ende sich selbst.»

«Oh when it came to you… I-… I-… I-…»

Werde Teil der Genius-Deutschland-Community!

Вона каже, що не любить його

Сонце купає силует приміського персикового світла

Де розбиваються мрії

У спальні завжди було добре

Поки в якийсь момент ви не скажете «Не сьогодні».

Батьки це вже знають

Хлопці дивляться на світло з мансардних вікон

Її рука проходить по його пушистому волоссю, поголеному на потилиці

І вона каже, що не любить його, колись мусить піти звідси

Курить ще чотири... а він ще три курить і мовчить

Коли вони зібралися, вона була в одній сукні

Напишемо незабаром, у перекладі зрозумілим текстом означає:

Я прокладаю свій шлях

Ми ніколи не знали війни, ніколи не відчували тут голоду

Тут були вільніші, ніж будь-хто раніше, все було без цензури

Кожне горе прийшло від нас самих

Кожне горе прийшло від нас самих

Кожне горе прийшло від нас самих

Кожне горе прийшло від нас самих

Стіни стоять, тільки ми самі порохом стаємо

В ту мить, коли тут все розвалюється

Каже, що не любить її

Гольф на колі розвороту в лабіринті кроків, який показує кожній дитині її межі

Поки ви не виїдете з країни хоча б на півроку

Хоч би куди, тільки по можливості, тут все старе й кульгаве

Тече жиром, став бежевим і похмурим

Будинки з маленькими віконцями, з яких ллється дощ

Поля для поїздки, коробки запаковані

Майже нескінченні списки, складені в моїй голові

Старі обличчя кульгали, як улюблений жарт

Поки ви сидите в літаку, трохи схвильований

Великий світ, нарешті свіже повітря

Останні кілька років ледь не задихнувся в німецькій гробниці

Кожне горе прийшло від нас самих

Кожне горе прийшло від нас самих

Стіни стоять, тільки ми самі порохом стаємо

В ту мить, коли тут все розвалюється

На найвіддаленіших пляжах світу

Давайте знайдемо пісок, який розсипається між нашими руками

«Якщо пощастить», — кажуть вони

«Якщо пощастить, ви опинитеся десь у кінці».

«Ох, коли це дійшло до тебе… я… я… я…»

Станьте частиною спільноти Genius Germany!