Я, наверное, скоро умру - Полковник и однополчане

Я наверное скоро умру

И ко мне на могилу придут непонятные люди

Долго будут читать что написано там на надгробье

Нечего не поймут и их ноги отправятся вспять

И лохматый китаец выпустит птиц

И они разноцветными пятнами вылепят небо

И девочка в белом в пожухлой траве

Доплетая венки заскучает,

Но плакать не станет

Кто-то топнет ногой и звезды посыпятся с неба

И малыш в колыбели зажмурит от света глаза

Разожмет он ладони, а в них перламутровым блеском

Засияет отныне обретшая имя звезда

Этот город не жив и не мертв,

Но домашним врачам абсолютно здесь нечего делать

И домашним животным давно уже нечего пить

Не волнуйся моя, я не умер

Я вышел из дома

Я напевно скоро помру

І ко мені на могилу прийдуть незрозумілі люди

Довго читатимуть що написано там на надгробки

Нічого не зрозуміють і їхні ноги відправляться назад

І кудлатий китаєць випустить птахів

І вони різнокольоровими плямами виліплять небо

І дівчинка в білому в пожухлій траві

Доплета вінки занудьгує,

Але плакати не стане

Хтось тупне ногою і зірки посипляться з неба

І малюк у колисці зажмурить від світла очі

Розіжме він долоні, а в них перламутровим блиском

Засяє зірка, що відтепер здобула ім'я

Це місто не живе і не мертве,

Але домашнім лікарям абсолютно тут нічого робити

І домашнім тваринам давно вже нічого пити

Не хвилюйся моя, я не помер

Я вийшов з дому