Опять - Полковник и однополчане

Опять куда-то конница летит,

Опять соседа мучают в допре,

Опять за речкой пулемет стучит,

Опять кого-то режут во дворе.

Опять стучится с обыском конвой,

Опять нашли под полом пулемет,

Я думал это тот же, нет-другой,

Какая падла их туда кладет?

Опять поствил красный самовар,

Опять туда засунул динамит,

Опять пылает дом.

кругом пожар,

А эта шваль, хоть тресни, не горит.

Опять сожрал секретное письмо,

Опять меня заставили насрать,

Опять разрыли палочкой дерьмо,

Ну знают, суки, знают, где искать.

Опять на митинг с улицы зовут,

Опять стреляют тех, кто не идет,

Опять заполнен Смольный институт,

А спросишь кем, ответят: "Не ебет".

Опять достался тяжкий жребий мне,

Опять сижу, как-будто не сидел,

Опять меня ведут к глухой стене,

Ну что ты скажешь, блядь, опять расстрел.

Знову кудись кіннота летить,

Знову сусіда мучать у допрі,

Знову за річкою кулемет стукає,

Знову когось ріжуть у дворі.

Знову стукає з обшуком конвой,

Знову знайшли під підлогою кулемет,

Я думав це той самий, ні-інший,

Яка падла їх туди кладе?

Знову постив червоний самовар,

Знову туди засунув динаміт,

Знову палає хата.

навколо пожежа,

А ця шваль, хоч трісну, не горить.

Знову зжер секретний лист,

Знову мене змусили насрати,

Знову розрили паличкою лайно,

Ну, знають, суки, знають, де шукати.

Знову на мітинг з вулиці звуть,

Знову стріляють тих, хто не йде,

Знову заповнений Смольний інститут,

А запитаєш ким, дадуть відповідь: "Не ебет".

Знову дістався тяжкий жереб мені,

Знову сиджу, ніби не сидів,

Знову мене ведуть до глухої стіни,

Що ти скажеш, блядь, знову розстріл.