Лесник - Полковник и однополчане

Утро красит нервным светом

Стены древнего Кремля,

Просыпается с рассветом

Вся советская земля.

Вон старушка кормит телку,

Вон угнали самолет,

Вон сорвалась шишка с елки,

Вон взорвали химзавод.

Чахнет солнце в небе синем,

Заражает облака,

Слышен крик: «Спасай Россию»,

из избушки лесника.

Спит лесник — детина рыжий,

Видит сон, страна вопит:

У кого попроще — грыжа,

У хозяев — менингит.

Снится будто все — уроды,

Нет житья который год,

А избранники народа

Гадят в собственный народ.

Все ученые, заразы,

А только толку что от них,

В разноцветных унитазах

Ловят рыбок золотых.

То указы, то отмены,

То не думать, то не пить,

А съешьте пачечку пургена,

веселее будет жить.

А на кладбище — ой, худо,

А на кладбище — бардак,

Что не мрамор, то паскуда,

Что не бронза, то дурак.

Встал лесник от страха синий,

Ба, да я же здесь живу,

И кричит: «Спасай Россию»,

Не во сне, а наяву.

Так не должно продолжаться,

Остается лишь одно,

Всей России приподняться,

Чтоб стекло с нее говно.

И всех врагов одним уларом

Мы прикончим, а пока

Ты пой, звени, моя гитара,

Балалайка дурака.

Ранок фарбує нервовим світлом

Стіни стародавнього Кремля,

Прокидається з світанком

Уся радянська земля.

Он старенька годує телицю,

Он викрали літак,

Он зірвалася шишка з ялинки,

Он підірвали хімзавод.

Чахне сонце в небі синьому,

Заражає хмари,

Чути крик: «Рятуй Росію»,

із хатинки лісника.

Спить лісник — дитинка руда,

Бачить сон, країна кричить:

У кого простіше — грижа,

У господарів - менінгіт.

Сниться ніби все—виродки,

Немає життя котрий рік,

А обранки народу

Гадять у власний народ.

Всі вчені, зарази,

А тільки толку що від них,

У різнобарвних унітазах

Ловлять рибок золотих.

То укази, то скасування,

То не думати, то не пити,

А з'їжте пачку пургена,

веселіше житиме.

А на кладовищі — ой, погано,

А на кладовищі — бардак,

Що не мармур, то паскуда,

Що не бронза, то дурень.

Встав лісник від страху синій,

Ба, так я ж тут живу,

І кричить: «Рятуй Росію»,

Не во сні, а наяву.

Так не повинно продовжуватися,

Залишається лише одне,

Всій Росії піднятися,

Щоб скло з неї гівно.

І всіх ворогів одним уларом

Ми прикінчимо, а поки що

Ти, співай, лайки, моя гітара,

Балалайка дурня.