Расстели мне поле - Полковник и однополчане

Расстели мне поле, в небо брось алмаз —

Пусть себе сияет и смущает нас.

Выжми это небо, дай воды глоток,

Пусть земля уходит из-под наших ног.

Что есть, и том,

Что с нами будет потом…

Небо окунулось в темный изумруд,

Иглы старых елей небу падать не дают.

И под одеялом мохнатых облаков

Читай, моя родная, книгу вещих снов.

Катит колесница по звездной пыли…

Брось меня в темницу, воли не сули.

Здесь да и повсюду, где б я ни встречал закат,

Счастья я не видел.

Да и с чем его едят?

Катит колесница по звездной пыли…

Розстели мені поле, в небо кинь алмаз

Нехай собі сяє і бентежить нас.

Витисни це небо, дай води ковток,

Нехай земля йде з-під наших ніг.

Що є, і том,

Що з нами буде потім…

Небо поринуло в темний смарагд,

Голки старих ялинок небу падати не дають.

І під ковдрою волохатих хмар

Читай, моя рідна, книгу пророчих снів.

Катить колісниця по зоряному пилу…

Кинь мене в темницю, волі не сули.

Тут так і всюди, де б я не зустрічав захід сонця,

Щастя я не бачив.

Та й з чим його їдять?

Катить колісниця по зоряному пилу…