Шёл мужик - Полковник и однополчане

Сторона наша мрачною кажется,

Тёмный лес, бурелом да сычи,

Побродить здесь не каждый отважится,

А забрёл — так штаны не мочи.

Недалёко от речки Кукуевой,

С немудрёным заплечным узлом,

Шёл мужик из Орехова в Зуево,

Одному ему видным путем.

Он чинил людям крыши прогнившие,

Он построил над речкою мост,

И цветы, с виду вроде отжившие,

Распускались пред ним в полный рост!

Угощал, кто страдает без курева,

Похмелял родниковой водой.

Шёл мужик из Орехова в Зуево

Сильный добрый весёлый рябой.

Бабкам с дедками репки вытаскивал,

Обучал говорить воробьёв,

Некрещёных водой ополаскивал,

Закрома заполнял до краёв.

Мысль одна полыхала в мозгу его

Как весенний победный салют

Передать славным жителям Зуева:

«Их в Орехове любят и ждут»

От проделал дорогу немалую,

Лапти вдрызг, волдыри на ногах

Вся одежда в пыли, щеки впалы,

Но два розовых счастья в глазах

И когда подходил путь к концу его

Он прилёг в межевой полосе

Мужика застрелили у Зуева

Там Ореховских любят не все.

Сторона наша похмурою здається,

Темний ліс, бурелом та сичі,

Побродити тут не кожен наважиться,

А забрів — так штани не мочі.

Недалеко від річки Кукуєвої,

З немудреним заплечним вузлом,

Ішов мужик з Орехова в Зуєво,

Одному йому помітним шляхом.

Він чинив людям дахи прогнили,

Він збудував над річкою міст,

І квіти, що начебто віджили,

Розпускалися перед ним на повний зріст!

Пригощав, хто страждає без курива,

Похмеляв джерельною водою.

Йшов мужик із Орехова в Зуєво

Сильний добрий веселий рябий.

Бабусям з дідками ріпки витягав,

Навчав говорити горобців,

Нехрещених водою ополіскував,

Засіки заповнював до країв.

Думка одна палала в мозку його

Як весняний переможний салют

Передати славетним мешканцям Зуєва:

«Їх у Горіхові люблять і чекають»

Відробив дорогу чималу,

Лапті вщент, пухирі на ногах

Весь одяг в пилу, щоки впали,

Але два рожевих щастя в очах

І коли підходив шлях до кінця його

Він прилягав у межовій смузі

Чоловіка застрелили у Зуєва

Там Оріхівських люблять не всі.