Пограничная тишина - Пекин Роу-Роу

Эта река — я забыл ее имя

Эта гора, нависла, как вымя

Над нами, заплывшими, так далеко

Так далеко, что не видно ни зги…

А с берега слышно, как нас призывают

Цикады ночные

И звезды мерцают

И чудится с берега той стороны

Нас ждут, замирая, алоэ цветы…

И в этом трагедия нашей любви

И в этом знамение нашей любви

Что мы так и будем всю жизнь на плаву

Не зная, к каким бы огням загребсти…

Ця річка — я забув її ім'я

Ця гора нависла, як вим'я

Над нами, що запливли, так далеко

Так далеко, що не видно ні зги…

А з береги чути, як нас закликають

Цикади нічні

І зірки мерехтять

І здається з берега того боку

Нас чекають, завмираючи, алое квіти.

І в цьому трагедія нашого кохання

І в цьому знамення нашого кохання

Що ми так і будемо все життя на плаву

Не зна, до яких би вогням загребти...