Ага, любовь! - Пекин Роу-Роу

Ты сидела в желтом парке

И читала стих Петрарки

Мимо проплывали лица,

Проезжал трамвай.

Я смотрел как гаснет вечер

Был подавлен и невесел

Над тобой, любуясь, птицы

Прокричали «вай!».

«Вай-вай!" — музыка над миром,

«Вай-вай!" — музыка над парком,

«Вай-вай!" — над сгоревшим до дна

Этим морем любви…

Ты сидела и краснела

Над тобой струна звенела

И от блесков глаз зеленых

Колотило в кайф.

Я стоял и улыбался

Как придурок улыбался,

А японцы от восторга

Закричали «хай!»

«Хай фай!" — музыка над миром

«Хай фай!" — музыка над парком

«Хай фай!" — над сгоревшим до дна

Этим морем любви…

Солнце в небе очень шустро

Раскачалось, словно люстра

Небо шевелилось пеной

Взвода птичьих стай

И занес, прижал над сердцем

Впечатлительный зимбабвец

От любви себя зарезал

Прошептав «гуд бай».

«Бай-бай!" — музыка над миром,

«Бай-бай!" — музыка над парком,

«Бай-бай!" — над сгоревшим до дна

Этим морем любви…

Ага, любовь.

Ти сиділа в жовтому парку

І читала вірш Петрарки

Повз пропливали обличчя,

Проїжджав трамвай.

Я дивився як гасне вечір

Був пригнічений і невесел

Над тобою, милуючись, птахи

Прокричали "вай!".

«Вай-вай!» - музика над світом,

«Вай-вай!» — музика над парком,

«Вай-вай!» — над згорілим до дна

Цим морем кохання…

Ти сиділа і червоніла

Над тобою струна дзвеніла

І від блисків очей зелених

Било в кайф.

Я стояв і посміхався

Як придурок усміхався,

А японці від захвату

Закричали «хай!»

«Хай фай!» — музика над світом

«Хай фай!» — музика над парком

«Хай фай!» над згорілим до дна

Цим морем кохання…

Сонце в небі дуже спритно

Розхиталося, наче люстра

Небо ворушилося піною

Взводу пташиних зграй

І заніс, притиснув над серцем

Вразливий зімбабвець

Від любові себе зарізав

Прошепотів "гуд бай".

«Бай-бай!» - музика над світом,

«Бай-бай!» — музика над парком,

«Бай-бай!» над згорілим до дна

Цим морем кохання…

Ага, кохання.