Fuoco d'amore (Introduzione) - Pathos

Pensa che la mente di un poeta sia più vulnerabile di quella delle altre

persone?

Beh, il poeta soffre molto di più, però ha una dignità che

Non si difende neanche alle volte, è bello accettare anche il male

Una delle prerogative del poeta, che è anche stata la mia

E' non discutere mai da che parte venisse il male

L’ho accettato ed è diventato un vestito incandescente

E' diventato poesia

Ecco il cambiamento della materia che diventa fuoco

Fuoco d’amore per gli altri, anche per chi ti ha insultato…

Io sono un vecchio col cuore di un bimbo

Mi tremano le mani dono stupore anche a un nimbo

Scrivo poesie se mi innamoro, poco furbo, troppo buono, dono il cuore a chi da

sempre se lo prende, me lo svuota e lo riempe di vuoto

Quanti calci mi hanno dato

Quanti mi hanno tolto il fiato

Quanti mi hanno illuso, usato o abbandonato

Mi dispiace ma 'sta terra non la sento mia

Attendo il tempo e che la musica mi porti via

Lontano da quei volti, ho l’anima ridotta in tocchi

Lei che mente, mente mentre mi guarda negli occhi

Sii te stesso e dopo sono i primi a giudicarti

Se sei sensibile qua nuoti fra gli squali bianchi

Ma adesso basta, scelgo il mio sentiero e non le ombre

Come un vecchio amico sulle sponde del suo Walden

Io da grande non li voglio i denti d’oro hombre

Voglio salvare i bimbi dal burrone come Holden

Come Holden…

Подумайте, що розум поета більш вразливий, ніж інших

Люди?

Що ж, поет страждає набагато більше, але він має гідність

Він не захищається навіть іноді, приємно приймати зло

Одна з прерогатив поета, яка також була моєю

Це означає ніколи не обговорювати, звідки прийшло зло

Я прийняв це, і це стало гарячою сукнею

Це стало поезією

Ось зміна матерії, яка стає вогнем

Вогонь любові до інших, навіть до тих, хто вас образив...

Я старий з дитячим серцем

У мене руки тремтять, я дивуюся навіть німбу

Я пишу вірші, якщо я закохаюсь, не дуже розумний, занадто гарний, я віддаю своє серце тим, хто віддає

щоразу, коли він бере його, він випорожнює його і він наповнює його порожнечею

Скільки стусанів вони дали мені

Скільки перехопило дух

Скільки людей ошукали, використали або кинули мене

Вибачте, але ця земля не здається моєю

Я чекаю, коли час і музика заберуть мене

Далеко від тих облич моя душа зводиться до дотиків

Та, хто бреше, бреше, дивлячись мені в очі

Будьте собою, і тоді вони першими засудять вас

Якщо ви чутливі, тут можна поплавати серед білих акул

Але досить, я вибираю свій шлях, а не тіні

Як старий друг на березі свого Уолдена

Коли я виросту, я не хочу мати золоті зуби

Я хочу врятувати дітей з яру, як Холден

Як Холден…