Chi sono? - Pathos

Vuoi sapere cosa sento?

Cento coltellate ogni secondo nel cervello

Ed io sto urlando nel profondo dell’abisso

Ma non sento la mia voce, qui il dolore atroce è ormai una pelle

Sembra in fondo un bene per il mondo e fisso

La foto di un bambino con lo sguardo andato

Vorrei ridarti ciò che il mondo ti ha rubato

Tu che assente ti rifugi nella musica, la penna è magica

L’inchiostro è il kintsugi alla ceramica dell’anima

Siamo parecchio strani, siamo parecchio stanchi

Stanchi di crepare per seicento euro al mese

Far campare una famiglia in questo merda di paese

Fa di me un eroe o un fuorilegge?

Cazzo ne sapete

Aripiprazolo solo per fermare tutto

Nascondere bottiglie su bottiglie, non per fare brutto

Vivere da morto con lo Xanax nella stanza

Mentre esco dal mio corpo c’ho soltanto una domanda:

Io chi sono?

Io chi sono?

A ogni trauma tiro su il cappuccio e vado non so dove come in Mr. Robot

Al mio risveglio tutto è fermo

È fuoco, è finto

Infinito loop, un fottuto labirinto

Io chi sono?

Io chi sono?

A ogni trauma tiro su il cappuccio e vado non so dove come in Mr. Robot

Al mio risveglio tutto è fermo

È fuoco, è finto

Infinito loop, un fottuto labirinto

Lasciate ogni speranza o voi che entrate nella stanza senza lacci

Istanza frammentata della luce sulla noce opaca

Dissociata fra gli inganni disegnati dagli stoici soli, eroici e vuoti

Superflares metodici e ci

Hanno strappato via l’ossigeno ma respiriamo

Han tolto il suolo sotto i piedi ma ancora balliamo

Con Pessoa seduto ai bordi del tao

Come stelle furiose nella furente calma del caos

I miei soldati stanno rannicchiati in venti metri quadri

In una casa senza quadri, con terrore, ai lati

I miei soldati hanno occhi da bambini e a differenza di voi «umani»

Hanno un cuore e calore alle mani

I miei soldati sono artisti senza riflettore

Ti mandano a casa con la stoffa o col cartone

Nell’eterna battaglia contro lo stigma e l’ignoranza

Abbiamo sette sigarette, le stelle, ma una domanda:

Io chi sono?

Io chi sono?

A ogni trauma tiro su il cappuccio e vado non so dove come in Mr. Robot

Al mio risveglio tutto è fermo

È fuoco, è finto

Infinito loop, un fottuto labirinto

Io chi sono?

Io chi sono?

A ogni trauma tiro su il cappuccio e vado non so dove come in Mr. Robot

Al mio risveglio tutto è fermo

È fuoco, è finto

Infinito loop, un fottuto labirinto

«Dio ti può aiutare.»

«ahahah, se non do retta al mio amico immaginario, perchè cazzo dovrei dar

retta al vostro?»

No, i veri matti stanno fuori dottore mi creda

Fanno l’elemosina sperando qualcuno li veda

Trattano donne come se fossero sacchi di merda

Spaccano crani di corpi inermi dentro una caserma

Orde di zombie dicon: «Vai capitano

Che se muoiono loro, in fondo, son cose che capitano»

Ho paura che i venti qui soffieranno in orario

Ma piano piano, coi sorrisi, coi bacioni, fra un piatto e l’altro

Sogno di svegliarmi come Eckhart Tolle

Un 9 maggio che distrugga quelle vitree bolle

Ed ogni debito, narcisismo oppio del popolo

Depressione Ray-Ban neri che al volto si fondono

Miliardi di pensieri che si scontrano, il suo volto

Voglio un’emozione allo sbocciare di un tramonto

Ma ho esaurito l’oceano negli occhi, buia è la landa

Ma è per loro e per te che risponderai alla domanda:

Io chi sono?

Io chi sono?

A ogni trauma tiro su il cappuccio e vado non so dove come in Mr. Robot

Al mio risveglio tutto è fermo

È fuoco, è finto

Infinito loop, un fottuto labirinto

Io chi sono?

Io chi sono?

A ogni trauma tiro su il cappuccio e vado non so dove come in Mr. Robot

Al mio risveglio tutto è fermo

È fuoco, è finto

Infinito loop, un fottuto labirinto

Io chi sono?

Io chi sono?

A ogni trauma tiro su il cappuccio e vado non so dove come in Mr. Robot

Al mio risveglio tutto è fermo

È fuoco, è finto

Infinito loop, un fottuto labirinto

Io chi sono?

Io chi sono?

A ogni trauma tiro su il cappuccio e vado non so dove come in Mr. Robot

Al mio risveglio tutto è fermo

È fuoco, è finto

Infinito loop, un fottuto labirinto

Хочеш знати, що я відчуваю?

Сто ножових ран у мозок щосекунди

І я кричу в глибині безодні

Але я не чую свого голосу, тут нестерпний біль тепер шкура

Здається, в основному це добре для світу та виправлено

Фото дитини з зниклим виглядом

Я хотів би повернути тобі те, що світ украв у тебе

Ви, хто відсутній, шукаєте притулку в музиці, перо чарівне

Чорнило — це керамічні кінцугі душі

Ми досить дивні, ми досить втомлені

Набридло гинути за шістсот євро на місяць

Змусити сім’ю жити в цій лайновій країні

Це робить мене героєм чи розбійником?

Лайно, ти знаєш

Арипіпразол, щоб зупинити все

Ховати пляшки за пляшками, щоб не виглядати потворно

Живі мерці з Xanax в кімнаті

Коли я залишаю своє тіло, у мене виникає лише одне запитання:

Я хто я?

Я хто я?

При кожній травмі я піднімаю капот і йду не знаю куди, як у Містері Роботі

Коли я прокидаюся, все нерухомо

Це вогонь, це підробка

Нескінченна петля, довбаний лабіринт

Я хто я?

Я хто я?

При кожній травмі я піднімаю капот і йду не знаю куди, як у Містері Роботі

Коли я прокидаюся, все нерухомо

Це вогонь, це підробка

Нескінченна петля, довбаний лабіринт

Залиште будь-яку надію, ви, хто входите в кімнату без шнурків

Фрагментований екземпляр світла на матовому горісі

Розмежування між обманами, розробленими самотніми, героїчними та порожніми стоїками

Методичні суперспалахи і там

Вони забрали кисень, але ми дихаємо

Вони прибрали ґрунт з-під ніг, але ми все ще танцюємо

З Пессоа, що сидить на краю дао

Як розлючені зірки в шаленій тиші хаосу

Мої солдати юрмляться на двадцяти квадратних метрах

У будинку без розпису, з жахом, по боках

У моїх солдатів дитячі очі і на відміну від вас "людей"

У них тепло серця і рук

Мої солдати — митці без прожектора

Вони відправляють вас додому з тканиною або картоном

У вічній битві зі стигмою та невіглаством

У нас є сім сигарет, зірок, але одне питання:

Я хто я?

Я хто я?

При кожній травмі я піднімаю капот і йду не знаю куди, як у Містері Роботі

Коли я прокидаюся, все нерухомо

Це вогонь, це підробка

Нескінченна петля, довбаний лабіринт

Я хто я?

Я хто я?

При кожній травмі я піднімаю капот і йду не знаю куди, як у Містері Роботі

Коли я прокидаюся, все нерухомо

Це вогонь, це підробка

Нескінченна петля, довбаний лабіринт

«Бог може тобі допомогти».

«ахахах, якщо я не слухаю мого уявного друга, навіщо мені слухати, до біса

прямо до вашого?»

Ні, справжні божевільні люди тримаються осторонь, докторе. Повірте мені

Вони роздають милостиню, сподіваючись, що їх хтось побачить

Вони ставляться до жінок, як до мішків лайна

Вони розбивають черепи безпорадним тілам у казармі

Натовпи зомбі кажуть: «Іди, капітане

Що якщо вони помруть, зрештою це речі, які трапляються"

Боюся, що вітри тут вчасно подмуть

Але повільно, з усмішками, великими поцілунками, між одною стравою

Я мрію прокинутися, як Екхарт Толле

9 травня, яке руйнує ці скляні бульбашки

І всякий борг, самозакоханість, опіум народу

Чорні Ray-Ban депресії, які зливаються з обличчям

Мільярди думок, які стикаються, його обличчя

Я хочу емоцій під час розквіту заходу сонця

Але я вичерпав океан у моїх очах, земля темна

Але саме для них і для вас ви відповісте на запитання:

Я хто я?

Я хто я?

З кожною травмою я піднімаю капюшон і йду не знаю куди, як у «Містері Роботі».

Коли я прокидаюся, все нерухомо

Це вогонь, це підробка

Нескінченна петля, довбаний лабіринт

Я хто я?

Я хто я?

З кожною травмою я піднімаю капюшон і йду не знаю куди, як у «Містері Роботі».

Коли я прокидаюся, все нерухомо

Це вогонь, це підробка

Нескінченна петля, довбаний лабіринт

Я хто я?

Я хто я?

З кожною травмою я піднімаю капюшон і йду не знаю куди, як у «Містері Роботі».

Коли я прокидаюся, все нерухомо

Це вогонь, це підробка

Нескінченна петля, довбаний лабіринт

Я хто я?

Я хто я?

З кожною травмою я піднімаю капюшон і йду не знаю куди, як у «Містері Роботі».

Коли я прокидаюся, все нерухомо

Це вогонь, це підробка

Нескінченна петля, довбаний лабіринт