Al tuo respiro - Pathos

La prima volta che ti ho vista la ricordo bene, ero bambino

Tu mi hai sfiorato, a me è mancato subito il respiro

Sarò scontato, ma lo giuro, non ti prendo in giro

Non ho mai pensato avrei percorso il tuo cammino

Ti ricordi quando mi aspettavi fuori scuola?

Io coi lividi e tu in lacrime chiedevi: «Ancora?»

Quando un giorno dissi: «Aiutami a trovare me»

Tu mi abbracciasti e mi dicesti: «Lose Yourself»

Il primo bacio me lo desti quel giorno di pioggia

Quando lei con i suoi occhi disse: «Sei sbagliato»

Mi raggiungesti come un fulmine sopra una goccia

E sull’asfalto raccogliesti i miei pezzi di fiato

E c’eri quando mamma stava quasi per lasciarmi

Quell’anno di ospedale che ho passato dietro ai pianti

Quante speranze che stringevo forte nella mano

Io, Ricky e Grazy come fiori in un campo gelato

Ancora sogno gli occhi spenti e freddi di mio padre

Quegli occhi di morfina, quell’ennesimo ospedale

Tu mi aspettavi fuori per condurmi nella forza

Con la forza mi portavi lontano dal male

Tu c’eri quando tutti mi hanno abbandonato

Tu c’eri quando il mondo mi ha da sempre odiato

Tu mi hai difeso, hai colto un sogno e me lo hai dato

È ineffabile il sapore di ogni nuovo bacio

Mi porti la tempesta, mi porti la quiete

Fai bere luce al cuore che di te c’ha sete

Tu sei diversa dalla gente, diversa, lo sai

Tu sei l’unica che non mi tradirà mai

Io trascrivevo testi per vestire cieli tersi

Ed ammiravo chi riusciva a urlarti il suo dolore

Presi una penna per donarti i primi ameni versi

Ora, a vent’anni, per davvero facciamo l’amore:

Eterni attimi di fuoco, il tempo si congela

Il mio cuore col tuo danza e l’anima che anela

Si solleva lentamente verso il cielo viola

Per congiungersi alla tua, siamo una cosa sola

Con te si vola, poi s’impara il suono dei colori

Tu dici: «Vivi» quando il mondo fuori grida: «Muori»

Davvero a stento so spiegarti il sentimento

Tu sei l’improvviso paradiso per chi è stato ucciso dentro

E quante volte sono morto, quante volte, amore?

E quanti solchi sulla schiena che hai coperto, amore

E pure tu sei accoltellata, pure tu da loro

A me pugnali d’ingiustizia, a te pugnali d’oro

Ed ora stai morendo mentre tremi sul cemento

Tu mi hai difeso da una vita, adesso ti difendo

Ti prometto che finché 'sto cuore batte in petto

Il tuo respiro vero sarà dentro ogni mio testo

Tu c’eri quando tutti mi hanno abbandonato

Tu c’eri quando il mondo mi ha da sempre odiato

Tu mi hai difeso, hai colto un sogno e me lo hai dato

È ineffabile il sapore di ogni nuovo bacio

Mi porti la tempesta, mi porti la quiete

Fai bere luce al cuore che di te c’ha sete

Tu sei diversa dalla gente, diversa, lo sai

Tu sei l’unica che non mi tradirà mai

Перший раз, коли я тебе побачив, добре пам’ятаю, я був дитиною

Ти доторкнувся до мене, я відразу задихався

Я буду очевидним, але клянусь, я не знущаюся з вас

Я ніколи не думав, що піду вашим шляхом

Ти пам’ятаєш, як ти чекав мене біля школи?

Я із синцями, а ти в сльозах запитали: "Знову?"

Коли одного дня я сказав: "Допоможіть мені знайти мене"

Ти обійняв мене і ти сказав мені: "Втрати себе"

Ти подарував мені свій перший поцілунок того дощового дня

Коли вона очима сказала: "Ти не правий"

Ти дійшов до мене, як блискавка по краплі

І на асфальті ти зібрав мої подих

І ти був поруч, коли мама збиралася залишити мене

Той рік у лікарні, який я провів за плачами

Скільки надій я міцно тримала в руці

Я, Рікі та Грейзі, як квіти в полі морозива

Мені досі сняться тьмяні та холодні очі мого батька

Ті морфієві очі, ця чисельна лікарня

Ви чекали на мене надворі, щоб провести мене до війська

Силою ти мене від зла відвів

Ти був поруч, коли всі покинули мене

Ти був поруч, коли світ завжди ненавидів мене

Ти захищав мене, ти зловив мрію і ти віддав її мені

Аромат кожного нового поцілунку невимовний

Ти приносиш мені бурю, ти приносиш мені тишу

Подаруй світло серцю, яке спрагло до тебе

Ти відрізняєшся від людей, інший, знаєш

Ти єдиний, хто ніколи не зрадить мене

Я переписував тексти, щоб носити чисте небо

І я захоплювався тими, хто зумів викричати тобі свій біль

Я взяв перо, щоб дати вам перші приємні вірші

Зараз, у двадцять років, ми справді займаємось коханням:

Вічні миті вогню, час завмирає

Моє серце танцює з твоїм і душа тужить

Він повільно піднімається до багряного неба

Щоб приєднатися до вас, ми єдині

З тобою ми літаємо, потім вивчаємо звучання кольорів

Ви кажете: «Живи», коли зовнішній світ кричить: «Здохни»

Я справді навряд чи знаю, як пояснити тобі це почуття

Ви раптово стали раєм для тих, кого вбили всередині

І скільки разів я помирав, скільки разів, кохана?

А скільки ти борозен на спині, кохана, пройшла

І ви теж зарізані, ви теж їми

Мені кинджали несправедливості, тобі золоті кинджали

І тепер ти вмреш, коли трясешся на бетоні

Ти захищав мене все життя, тепер я захищаю тебе

Обіцяю тобі, поки це серце б'ється в моїх грудях

Твоє справжнє дихання буде у всіх моїх текстах

Ти був поруч, коли всі покинули мене

Ти був поруч, коли світ завжди ненавидів мене

Ти захищав мене, ти зловив мрію і ти віддав її мені

Аромат кожного нового поцілунку невимовний

Ти приносиш мені бурю, ти приносиш мені тишу

Подаруй світло серцю, яке спрагло до тебе

Ти відрізняєшся від людей, інший, знаєш

Ти єдиний, хто ніколи не зрадить мене