Addio - Pathos

Io ti urlavo i miei silenzi, li celavo nei miei occhi

Ti sfioravo coi miei versi, ti poggiavo sui miei sogni

Ancora cerco il tuo profumo come l’inchiostro cerca i fogli

Tu sei come autunno, rendi i cuori tigli spogli

Ridammi il cielo, l’ebbre stelle, il sole che hai freddato

Ridammi i fiumi che hai gelato, i venti che hai bruciato

La mano trema, teme di lasciare questa biro

Schivo il sonno sennò arrivi e mi squarti il respiro

Lacrime han coperto stagni, laghi, mari

Sussurrando che la vita è un anticlimax, mami

Mi hanno detto che io il male lo vado a cercare

Sono un conflitto che respira incapace di odiare

Le tue ali fatte di tulipani

Le mie sono cadute, le stringo tra le mani

Adesso vola e fai sbocciare il cielo, amore mio

St’anima appassita resta a terra lontana da Dio

Vorrei spezzare il tempo solo per fermarti

Prendermi un eterno istante solo per guardarti

E affogare dentro quell’oceano dei tuoi occhi

Per dipingere la gioia senza minimi ritocchi

Tutte le anime che ho amato se ne sono andate

Son sparite nella nebbia senza dare avviso

Ed ora che è sparito pure il tuo dolce sorriso

Il vuoto pesa più di centomila tonnellate

Quando in anticipo sul tuo stupore

Verranno a chiederti del nostro amore

Tu digli solo che sono un errore:

«Pathos è pazzo, lui cercava un abbraccio

Dentro un mondo marcio, bruciato da cuori di ghiaccio»

Io vagherò senza una meta o direzione alcuna

Sopra il cappuccio ci sarà silenziosa la luna

E le dirò, a lei circondata da diamanti:

I passi falsi son comunque passi fatti, avanti

Tu che ascolti non aver paura di sbagliare

L’inferno è smettere di camminare

Dai il cuore al tempo lui lo pulirà dal male

Sai quando muori?

Quando smetti di sognare

Le tue ali fatte di tulipani

Le mie sono cadute, le stringo tra le mani

Adesso vola e fai sbocciare il cielo, amore mio

St’anima appassita un giorno sarà più in alto di Dio

Vorrei spezzare il tempo solo per fermarti

Prendermi un eterno istante solo per guardarti

E affogare dentro quell’oceano dei tuoi occhi

Per dipingere la gioia senza minimi ritocchi

Tutte le anime che ho amato se ne sono andate

Son sparite nella nebbia senza dare avviso

Ed ora che è sparito pure il tuo dolce sorriso

Il vuoto pesa più di centomila tonnellate

Vorrei spezzare il tempo solo per fermarti

Prendermi un eterno istante solo per guardarti

E affogare dentro quell’oceano dei tuoi occhi

Per dipingere la gioia senza minimi ritocchi

Tutte le anime che ho amato se ne sono andate

Son sparite nella nebbia senza dare avviso

Ed ora che è sparito pure il tuo dolce sorriso

Il vuoto pesa più di centomila tonnellate

Я кричав своє мовчання тобі, Я ховав їх в очах

Я доторкнувся до тебе своїми віршами, я прихилив тебе до своїх мрій

Я все ще шукаю твої духи, як чорнило шукає листя

Ти як осінь, оголи липові серця

Поверни мені небо, п’яні зорі, сонце, що ти остудив

Поверни мені ріки, які ти заморозив, вітри, які ти спалив

Рука тремтить, боїться випустити цю кулькову ручку

Я ухиляюся від сну, інакше він прийде і розірве моє подих

Сльози вкрили ставки, озера, моря

Шепіт, що життя — це антикульмінація, мамі

Мені сказали, що я їду шукати зло

Я дихаючий конфлікт, нездатний ненавидіти

Твої крила з тюльпанів

Мої відпали, тримаю їх у руках

Тепер літай і розквітай небо, моя любов

Ця засохла душа залишається на землі далеко від Бога

Я хотів би зупинити час, щоб зупинити вас

Взяти вічну мить, щоб просто подивитися на тебе

І потонути в цьому океані твоїх очей

Щоб намалювати радість без найменших поправок

Усі душі, які я любив, пішли

Вони без жодного повідомлення зникли в тумані

І тепер, коли твоя мила усмішка також зникла

Порожній важить більше ста тисяч тонн

Коли перед вашим подивом

Вони прийдуть розпитати вас про наше кохання

Ти просто скажи йому, що я помилка:

«Пафос божевільний, він шукав обіймів

Всередині гнилого світу, спаленого крижаними серцями"

Я буду блукати без мети чи будь-якого напрямку

Над капотом місяць мовчить

І я скажу їй, їй в оточенні діамантів:

Помилки залишаються зробленими кроками, вперед

Ти, хто слухає, не бійся робити помилки

Пекло - це перестати ходити

Віддайте своє серце часу, він очистить його від зла

Ти знаєш, коли ти помреш?

Коли ти перестаєш мріяти

Твої крила з тюльпанів

Мої відпали, тримаю їх у руках

Тепер літай і розквітай небо, моя любов

Ця засохла душа одного дня стане вищою за Бога

Я хотів би зупинити час, щоб зупинити вас

Взяти вічну мить, щоб просто подивитися на тебе

І потонути в цьому океані твоїх очей

Щоб намалювати радість без найменших поправок

Усі душі, які я любив, пішли

Вони без жодного повідомлення зникли в тумані

І тепер, коли твоя мила усмішка також зникла

Порожній важить більше ста тисяч тонн

Я хотів би зупинити час, щоб зупинити вас

Взяти вічну мить, щоб просто подивитися на тебе

І потонути в цьому океані твоїх очей

Щоб намалювати радість без найменших поправок

Усі душі, які я любив, пішли

Вони без жодного повідомлення зникли в тумані

І тепер, коли твоя мила усмішка також зникла

Порожній важить більше ста тисяч тонн