Fronds Of The Ancient Walnut - Opera IX

Feel the breeze on my face

The icy breath of the Goddess

I raise my hand and touch the illusion

My mind is powerful and my Ego is high

As the mountain in front of me

Clouds run fast and silence comes

From the Fronds of the Ancient Walnut:

No scents, no odors, no sounds, no laments;

The cold vanishes…

I get all the colors all around me

And I see the enchanting dance of the branches:

It is the Walnut calling the witches

It is our dream voyaging through the aethyr

What was not becomes reality

I am the deer running to the Sabbath!

I am the crow which observes the silence!

I am the craftsman of myself…

Therefore I praise the Horned and the Great Mother!

And where the wind blows, at the mercy of the oneiric

It is the touch of the world’s spirits

Which enhances my magic

Mind’s spreading, faint voices chant at the moon

The silvering light of Levanah penetrates the unconscious

And revives the Ancient Knowledge

I take flight, the dance is over

Now we are the deer returning from the Sabbath!

Now we are the crow which contemplated the silence!

Now we are the craftsmen of ourselves…

Therefore we praise the Horned and the Great Mother!

Відчуй вітер на моєму обличчі

Крижаний подих Богині

Я піднімаю руку й торкаюся ілюзії

Мій розум потужний, а моє его високе

Як гора переді мною

Хмари швидко біжать і настає тиша

З листків стародавнього волоського горіха:

Ні запахів, ні запахів, ні звуків, ні жалоб;

Холод зникає…

Я отримую всі кольори навколо себе

І я бачу чарівний танець гілок:

Це волоський горіх кличе відьом

Це наша мрія, подорож через ефір

Те, чого не було, стає реальністю

Я олень, що біжить на суботу!

Я — ворона, яка спостерігає за тишею!

Я сам по собі ремісник…

Тому я прославляю Рогату і Велику Матір!

І де вітер дме, на милість онірика

Це дотик духів світу

Що посилює мою магію

Розповсюджений розум, слабкі голоси співають місяцю

Сріблясте світло Левани проникає в несвідоме

І відроджує Стародавні Знання

Я летю, танець закінчено

Тепер ми олені, що повертаються із суботи!

Тепер ми ворона, яка споглядала тишу!

Тепер ми самі себе майстри…

Тому ми прославляємо Рогату і Велику Матерь!