Al Azif - Opera IX

What can wait forever isn’t dead

and in the long run, even death dies.

The Ancient were, the Ancient are,

the Ancient will be.

They walked in this world,

after knowing the kingdom of stars,

and the stars will pre-announce their coming.

But bfore then the day of men will passed.

They’ll descend through the door, they’ll break the seals

and their claws will free

themselves from the ancient vice,

they’ll find the way in the labyrinth of time

'cause for Yog-Sothoth time is only one thing.

So they’ll go back and reign where they reigned once

and their oaths will contaminate the earth.

Oh, poor wretch you flatter yourself

that you exploit their immense strength

and their dirty power.

Count the seasons

observe the sun and the stars

and when you have risen the stones

and implored their power

that will be the door through which

you can call them out of time and space.

Те, що може чекати вічно, не вмерло

і в довгостроковій перспективі навіть смерть помирає.

Стародавні були, Стародавні є,

Стародавній буде.

Вони ходили цим світом,

дізнавшись про царство зірок,

і зірки заздалегідь сповіщають про свій прихід.

Але перед тим день людей пройде.

Вони спустяться крізь двері, зламають пломби

і їхні кігті звільняться

себе від стародавнього пороку,

вони знайдуть шлях у лабіринті часу

бо для Йога-Сотота час — це лише одне.

Тож вони повернуться і царювати там, де вони царювали колись

і їхні клятви забруднить землю.

Ой, бідолаха, ти лестиш собі

що ви використовуєте їхню величезну силу

і їхня брудна влада.

Порахуйте пори року

спостерігати за сонцем і зірками

і коли ви піднялися каміння

і благав їх сили

це будуть двері, через які

ви можете викликати їх із часу й простору.