По муромской дорожке - Ольга Воронец

По Муромской дорожке

Стояли три сосны.

Прощался со мной милый

До будущей весны.

Он клялся и божился

Одну меня любить

На дальней на сторонке

Одною мною жить.

Сел на коня лихого,

Умчался в дальний край.

Оставил в моем сердце

Тоску да лишь печаль.

Однажды мне приснился

Коварный страшный сон,

Что милый мой женился,

Нарушил клятву он.

Но я над сном смеялась,

Подругам говоря,

Да разве ж может статься,

Чтоб мил забыл меня?

Но сон мой совершился.

И раннею весной

Мой милый возвратился

С красавицей женой.

Я у ворот стояла,

Он мимо проезжал,

Меня в толпе народа

Он взглядом отыскал.

Взглянул он в мои слезы,

Глаза вниз опустил.

Он, видно, догадался,

Что жизнь мою разбил.

По Муромской дорожке

Стояли три сосны.

Со мной прощался милый

До будущей весны.

По Муромській доріжці

Стояли три сосни.

Прощався зі мною милий

До майбутньої весни.

Він клявся і божився

Одну мене кохати

На дальній на сторінці

Однією мною жити.

Сів на коня лихого,

Помчав у далекий край.

Залишив у моєму серці

Тугу так, тільки сум.

Якось мені наснився

Підступний страшний сон,

Що милий мій одружився,

Порушив клятву він.

Але я над сном сміялася,

Подругам кажучи,

Так хіба ж може статися,

Щоб милий забув мене?

Але мій сон відбувся.

І ранньою весною

Мій милий повернувся

З красунею дружиною.

Я у воріт стояла,

Він мимо проїжджав,

Мене в натовпі народу

Він поглядом відшукав.

Поглянув він у мої сльози,

Очі опустив.

Він, мабуть, здогадався,

Що життя моє розбив.

По Муромській доріжці

Стояли три сосни.

Зі мною прощався милий

До майбутньої весни.