Деревенька моя - Ольга Воронец

Деревня моя деревянная дальняя,

Смотрю на тебя я, прикрывшись рукой.

Ты в лёгком платочке июльского облака

В веснушках черёмух стоишь над рекой.

Родная моя деревенька-колхозница

Смущённой улыбкой меня обожгла.

К тебе моё сердце по-прежнему просится,

А я всё не еду — дела и дела.

Мне к южному морю нисколько не хочется,

Душой не кривлю я, о том говоря.

Тебя называю по имени-отчеству,

Святая, как век, деревенька моя.

Тебя называю по имени-отчеству,

Святая, как хлеб, деревенька моя.

Село моє дерев'яне дальнє,

Дивлюся на тебе я, прикрившись рукою.

Ти в легкій хустці липневої хмари

У веснянках черемх стоїш над річкою.

Рідне моє село-колгоспниця

Збентеженою усмішкою мене обпекла.

До тебе моє серце як і раніше проситься,

А я все не їду—справи і справи.

Мені до південного моря анітрохи не хочеться,

Душою не кривлю я, про те кажучи.

Тебе називаю за ім'ям-по батькові,

Святе, як повік, село моє.

Тебе називаю за ім'ям-по батькові,

Святе, як хліб, село моє.