Мой костёр - Ольга Воронец

Мой костёр в тумане светит,

Искры гаснут на лету…

Ночью нас никто не встретит,

Мы простимся на мосту.

Ночь пройдёт, и спозаранок

В степь далеко, милый мой,

Я уйду с толпой цыганок

За кибиткой кочевой.

На прощанье шаль с каймою

Ты на мне узлом стяни!

Как концы её, с тобою

Мы сходились в эти дни.

Кто-то мне судьбу предскажет?

Кто-то завтра, сокол мой,

На груди моей развяжет

Узел, стянутый тобой?

Вспоминай, коли другая,

Друга милого любя,

Будет песни петь, играя

На коленях у тебя!

Мой костёр в тумане светит,

Искры гаснут на лету…

Ночью нас никто не встретит,

Мы простимся на мосту.

Мій багаття в тумані світить,

Іскри гаснуть на льоту.

Вночі нас ніхто не зустріне,

Ми попрощаємось на мосту.

Ніч пройде, і зранку

В степ далеко, любий мій,

Я піду з натовпом циганок

За кибиткою кочовою.

На прощання шаль з каймою

Ти на мені вузлом стягни!

Як кінці її, з тобою

Ми сходилися цими днями.

Хтось мені передбачить долю?

Хтось завтра, сокіл мій,

На грудях моїх розв'яже

Вузол, стягнутий тобою?

Згадуй, коли інша,

Друга милого люблячи,

Пісні співатиме, граючи

На колінах у тебе!

Мій багаття в тумані світить,

Іскри гаснуть на льоту.

Вночі нас ніхто не зустріне,

Ми попрощаємось на мосту.