Расцвела у окошка белоснежная вишня - Ольга Воронец

Расцвела у окошка белоснежная вишня.

Из-за тучки далекой показалась луна.

Все подружки по парам в тишине разбрелися,

Только я в этот вечер засиделась одна.

Вспомни, мой ненаглядный, как тебя я встречала.

Мне казалось, что счастье — это ты, дорогой.

Все как лучшему другу я тебе доверяла.

Почему же сегодня ты прошел стороной?

Никому не поверю, что другую ты любишь.

Приходи на свиданье, и меня не тревожь.

Неужель в моем сердце огонечек потушишь?

Неужели тропинку ты ко мне не найдешь?

Розквітла біля віконця біла вишня.

З-за хмари далекої здався місяць.

Усі подружки по парах у тиші розбрелися,

Тільки я цього вечір засиділася одна.

Згадай, мій ненаглядний, як тебе я зустрічала.

Мені здавалося, що щастя — це ти, любий.

Все як найкращому другові я тобі довіряла.

Чому сьогодні ти пройшов стороною?

Нікому не повірю, що іншу ти любиш.

Приходь на побачення, і мене не тривож.

Невже в моєму серці вогник загасиш?

Невже стежку ти до мене не знайдеш?