Ехал на ярмарку ухарь-купец - Ольга Воронец

«Ухарь-купец»

Ехал на ярмарку ухарь-купец,

Ухарь-купец, удалой молодец.

Ехал на ярмарку, весел и пьян,

В красной рубашке, красив и румян.

Думал купец лошадей напоить,

Думал деревню гульбой удивить.

Старых и малых он поит вином,

Все пропивая, пропьем, но живем.

Красные девицы морщатся, пьют,

Пляшут, танцуют, да песни поют.

К стыдливой девчонке купец пристает,

Манит, целует, за ручку берет.

Стыдно красавице, стыдно подруг,

Рвется она из купеческих рук.

Красоткина мать расторопной была,

С эдакой просьбой к купцу подошла:

«Стой ты, купец, стой, не балуй,

Девку мою не позорь, не целуй!»

Эх, да купец, как тряхнет серебром:

«Нет, так не надо — другую найдем!»

Эх, да купец, как тряхнет серебром:

«Нет, так не надо — другую найдём!»

«Вухар-купець»

Їхав на ярмарку вухар-купець,

Ухар-купець, молодець.

Їхав на ярмарку, веселий і п'яний,

У червоній сорочці, гарний і рум'ян.

Думав купець коней напоїти,

Думав село гульбою здивувати.

Старих і малих він напує вином,

Все пропиваючи, проп'ємо, але живемо.

Червоні дівчата морщаться, п'ють,

Скачуть, танцюють, та пісні співають.

До соромливої ​​дівчинки купець пристає,

Мане, цілує, за ручку бере.

Соромно красуні, соромно подруг,

Рветься вона з купецьких рук.

Красоткина мати розторопною була,

З таким проханням до купця підійшла:

«Стій ти, купець, стій, не балуй,

Дівку мою не ганьба, не цілуй!

Ех, так, купець, як струсить сріблом:

«Ні, так не треба — іншу знайдемо!»

Ех, так, купець, як струсить сріблом:

«Ні, так не треба — іншу знайдемо!»