Ой, завьюжила, запорошила - Ольга Воронец

Ой, завьюжила, запорошила

Настоящая зима.

Говорят, что я тобою брошена,

А я оставила сама.

Говорят, что я тобою брошена,

А я оставила сама.

Ой, заснежены травы росные,

На полях лежит печаль.

Говорят, что я жалею прошлое,

А мне нисколечко не жаль.

Ой, закрыл туман небо синее,

Хмурый день в родном краю.

Говорят, что я не очень сильная,

А я за счастье постою.

Говорят, что я не очень сильная,

А я за счастье постою.

Сердце просится в дали снежные,

На просторные поля.

Говорят, что я не очень нежная,

А это знаю только я.

Говорят, что я не очень нежная,

А это знаю только я.

Ой, зав'южила, порошила

Справжня зима.

Кажуть, що я тобою кинута,

А я залишила сама.

Кажуть, що я тобою кинута,

А я залишила сама.

Ой, засніжені трави роси,

На полях лежить смуток.

Кажуть, що я жалкую минуле,

А мені анітрохи не шкода.

Ой, закрив туман небо синє,

Похмурий день у рідному краю.

Кажуть, що я не дуже сильна,

А я за щастя постою.

Кажуть, що я не дуже сильна,

А я за щастя постою.

Серце проситься в далі снігові,

На просторі поля.

Кажуть, що я не дуже ніжна,

А це знаю тільки я.

Кажуть, що я не дуже ніжна,

А це знаю тільки я.