Они любили ветер - Ольга Дзусова

Она шла по улице, любуясь собой в отраженье витрин,

Она была чертовски красива и дразнила

играющим телом разморенных зноем мужчин,

Она ненавидела их — самонадеянных глупых котов,

Да, она уже была влюблена — в красавца,

потомка мотоциклетных богов.

Она знала точно, что он

ждет ее у церковных ворот,

Они должны были ехать на праздник,

где в кострах жгут опавшие листья,

где веселья водоворот…

И она сшила чудное платье — он любил фиолетовый цвет.

А у него в кармане лежало колечко —

он верил в любовь навсегда, этот веселый брюнет!

Они любили скорость.

Они любили скорость и ветер,

Ветер повсюду — в жизни и в смерти,

Ветер во всем на свете,

Они оба любили скорость и ветер…

Но кто-то в черной куртке шепнул,

чтоб она возвращалась домой,

Его нашли на северной трассе —

мертвый взгляд в бесконечное небо,

в кармане кольцо с бирюзой…

Слишком много врагов у богов, у мотоциклетных богов.

Она закрыла все три окна и все двери

Вона йшла по вулиці, милуючись собою у відбиток вітрин,

Вона була страшенно красива і дражнила

граючим тілом розморених спекою чоловіків,

Вона ненавиділа їх — самовпевнених дурних котів,

Так, вона вже була закохана в красеня,

нащадка мотоциклетних богів

Вона знала точно, що він

чекає на неї у церковних воріт,

Вони мали їхати на свято,

де в вогнищах джгуть опале листя,

де веселощів вир…

І вона пошила чудову сукню — він любив фіолетовий колір.

А у ньому в кишені лежало колечко —

він вірив у любов назавжди, цей веселий брюнет!

Вони любили швидкість.

Вони любили швидкість і вітер,

Вітер усюди — в житті і в смерті,

Вітер у всьому на світі,

Вони обоє любили швидкість і вітер…

Але хтось у чорній куртці шепнув,

щоб вона поверталася додому,

Його знайшли на північній трасі —

мертвий погляд у нескінченне небо,

в кишені кільце з бірюзою…

Занадто багато ворогів у богів, у мотоциклетних богів.

Вона зачинила всі три вікна і всі двері