Лето в столице - Noize MC, Maestro A-Sid

Лето в столице, асфальт раскалённый от зноя дымится, в вагоне метро на меня

глядят жарой изнурённые лица.

Ночами не спится, от комариных укусов не скрыться и сколько бы ты не выпил воды,

тебе всё равно не напиться.

В этой железо-бетонной пустыне так мало радужных красок: на небе опять дымовая

завеса, горят торфяные запасы.

До отказа заполнены грязные пляжи, все ищут прохлады, из-под горячего крана ни

капли — да, мне и не надо…

Продавщица снова разводит руками, в ларьке нет холодного пива,

Беру то, что есть: руку не жжёт, ну, да и ладно — терпимо!

Кто-то на Ибице, кто-то в Анталии, кто-то в Ницце — все за границей,

а мне остаётся лето в столице.

Припев:

Лето в столице медленно сходит на нет, лето в столице, тяжёлое, как пистолет.

В кармане пара монет, мятый штакет, плюс сигарета.

За что ты не любишь меня, жаркое солнце столичного лета?

Миллионы машин трут резину шин по разные стороны белой межи,

Газами выхлопа лёгкие мне забивая, — ну, хоть не дыши!

В этой бутылке раньше был тоник и джин, а теперь — только дым, (звук затяжки) —

я, наверно, умру молодым…

В плейере медленно плавится плёнка любимой кассеты, откуда температуры такие в

средней полосе-то?

Где же вы, грибные дожди?

Где же вы, майские грозы?

К чёрту все ваши

метеосводки — я не верю прогнозам!

Где бы я ни был, куда бы ни шёл, всюду ждёт меня, дыхание горячее этого города

и сушняк,

Я медленно тлею, как сигареты табак, летнее солнце, за что ты меня не любишь

так???

Припев:

Лето в столице медленно сходит на нет, лето в столице, тяжёлое, как пистолет.

В кармане пара монет, мятый штакет, плюс сигарета.

За что ты не любишь меня, жаркое солнце столичного лета?

Лето.

Лето.

Лето.

Літо в столиці, асфальт розпечений від спеки димить, у вагоні метро на мене

дивляться спекою виснажені особи.

Вночі не спиться, від комариних укусів не втекти і скільки б ти не випив води,

тобі все одно не напитися.

У цій залізо-бетонній пустелі так мало райдужних фарб: на небі знову димова

завісу, горять торф'яні запаси.

Вщент заповнені брудні пляжі, всі шукають прохолоди, з-під гарячого крана ні

краплі – так, мені й не треба…

Продавщиця знову розводить руками, в кіоску немає холодного пива,

Беру те, що є: руку не палить, ну, та й добре — терпимо!

Хтось на Ібіці, хтось в Анталії, хтось у Ніцці – все за кордоном,

а мені залишається літо у столиці.

Приспів:

Літо у столиці повільно сходить нанівець, літо у столиці, важке, як пістолет.

У кишені пара монет, м'ятий штакет, плюс цигарка.

За що ти не любиш мене, спекотне сонце московського літа?

Мільйони машин труть гуму шин по різні боки білої межі,

Газами вихлопу легені мені забиваючи, ну, хоч не дихай!

У цій пляшці раніше був тонік і джин, а тепер тільки дим, (звук затяжки)

я, мабуть, помру молодим.

У плеєрі повільно плавиться плівка улюбленої касети, звідки температури такі в

середньої смуги-то?

Де ж ви, грибні дощі?

Де ж ви, травневі грози?

До біса всі ваші

метеозведення - я не вірю прогнозам!

Де б я не був, куди б не йшов, всюди чекає мене, гаряче дихання цього міста

та сушняк,

Я повільно тлію, як цигарки тютюн, літнє сонце, за що ти мене не любиш

так???

Приспів:

Літо у столиці повільно сходить нанівець, літо у столиці, важке, як пістолет.

У кишені пара монет, м'ятий штакет, плюс цигарка.

За що ти не любиш мене, спекотне сонце московського літа?

Літо.

Літо.

Літо.