Волошин - Наум Блик

Как некий юноша, в скитаньях без возврата

Иду из края в край и от костра к костру…

Я в каждой девушке предчувствую сестру

И между юношей ищу напрасно брата.

Щемящей радостью душа моя объята;

Я верю в жизнь, и в сон, и в правду, и в игру,

И знаю, что приду к отцовскому шатру,

Где ждут меня мои и где я жил когда-то.

Бездомный долгий путь назначен мне судьбой…

Пускай другим он чужд… я не зову с собой —

Я странник и поэт, мечтатель и прохожий.

Любимое со мной.

Минувшего не жаль.

А ты, что за плечом, — со мною тайно схожий, —

Несбыточной мечтой сильнее жги и жаль!

Як якийсь юнак, у поневіряннях без повернення

Іду з краю в край і від вогнища до багаття ...

Я в кожній дівчині передчую сестру

І між юнаками шукаю даремно брата.

Щемною радістю душа моя обійнята;

Я вірю в життя, і в сон, і в правду, і в гру,

І знаю, що прийду до батьківського намету,

Де чекають мене мої і де я жив колись.

Бездомний довгий шлях призначений мені долею.

Нехай іншим він чуж... я не кличу з собою —

Я мандрівник і поет, мрійник і перехожий.

Улюблене зі мною.

Минулого не жаль.

А ти, що за плечем, — зі мною таємно схожий, —

Нездійсненною мрією сильніша за палку і жалю!