Серые розы - Настя Полева

По траве мне бежится легко, легко,

И беда где-то далеко,

И деревья так высоко.

Теплый яд в душу льется, в закатный час,

Погружается в сонный газ

Мир смотрящий неоном глаз.

Где цветут эти розы серые я найду.

Я сорву эти розы серые на беду.

Пр.: Знает тело и боится такой любви.

Только сердце мне кричит: «Серых роз нарви!»

Горечь листьев там, холод слова, но я в огне.

Знаю будет так, что заплакать придется мне.

Я жду, что там откроется тела дверь.

Ты, тот кто здесь, неведомый путник.

Я жду, что там согнет спину яркий зверь.

Ты, тот кто здесь, останься на сутки.

Пр.

По траве мне бежится легко, легко,

И беда где-то далеко,

И деревья так высоко

По траві мені біжиться легко, легко,

І біда десь далеко,

І дерева так високо.

Тепла отрута в душу ллється, в західну годину,

Занурюється в сонний газ

Світ дивлячись неоном очей.

Де цвітуть ці троянди сірі, я знайду.

Я зірву ці троянди сірі на біду.

Пр.: Знає тіло і боїться такої любові.

Тільки серце мені кричить: «Сірих троянд нарві!»

Гіркота листя там, холод слова, але я у вогні.

Знаю буде так, що заплакати доведеться мені.

Я чекаю, що там відчиняться тіла двері.

Ти, хто тут, невідомий подорожній.

Я чекаю, що там зігне спину яскравий звір.

Ти, той хто тут, залишися на добу.

Пр.

По траві мені біжиться легко, легко,

І біда десь далеко,

І дерева так високо