Острова - Настя Полева

Ты не знал, что пронесешься над большой волной,

Ты не знал, что предназначены тебе со мной

Острова, острова нам,

Ты не знал, ты не знал сам.

Семена летят как стаи птиц над головой,

Я — земля, в меня ложишься, как в песок прибой.

Острова, острова ждут,

Ветер свеж и открыт путь.

И будет море таять как горячий лед.

И ты не должен думать что тебя там ждет.

Сердцевина тех плодов,

Что дает твоя любовь,

Ночь, ночь…

Ты не должен знать куда

Унесет тебя вода

Прочь, прочь.

Ты не знал, что пронесешься над большой волной,

Ты не знал, что предназначены тебе со мной

Острова, острова ждут.

Ветер свеж и открыт путь.

И будет море таять как горячий лед.

И ты не должен думать что тебя там ждет.

Ти не знав, що пронесешся над великою хвилею,

Ти не знав, що призначені тобі зі мною

Острови, острови нам,

Ти не знав, ти не знав сам.

Насіння летять як зграї птахів над головою,

Я— земля, в мене лягаєш, як у пісок прибій.

Острови, острови чекають,

Вітер свіжий і відкритий шлях.

І буде море танути як гарячий лід.

І ти не повинен думати, що тебе там чекає.

Серцевина тих плодів,

Що дає твоє кохання,

Ніч, ніч…

Ти не повинен знати куди

Віднесе тебе вода

Геть, геть.

Ти не знав, що пронесешся над великою хвилею,

Ти не знав, що призначені тобі зі мною

Острови, острови чекають.

Вітер свіжий і відкритий шлях.

І буде море танути як гарячий лід.

І ти не повинен думати, що тебе там чекає.