Прошлое (Я, ты, собака и он) - Найк Борзов

Ты идёшь по мокрой траве,

Рядом катится шар,

Шар изменяет цвета и

Очень нравится мне.

Словно жаркое солнце,

Перемещается кошка,

Скрипят заржавевшие лапы,

И дышится сложно немножко.

Этой весной под одеялом

Я жду твоего появления здесь,

Чтобы солнце на утро

Наши трупы застало.

Сны, те, что нравились нам,

Когда плыли мы по волнам,

Когда жили мы вчетвером:

Я, ты, собака и он.

Тот, что чувствовал нас

И умирал с приходом зари,

И воскресал каждый раз,

Ночных улиц поедая огни.

Всё, что я смог сделать после того,

Как ты убила его,

Я содрал с тебя добрую маску

И увидел под ней абсолютное зло.

Где бы ни была ты

И какой бы прекрасной ни была,

Я убил бы тебя,

Но всё получилось иначе: ты съела его и через три дня умерла,

И труп твой лежит под досками пола на даче.

Прости меня, я не смог по-другому,

Ты мертва, он мёртв, а мы с собакой живем.

Плачу каждый день, плачет пёс со мной,

Мне жалко наше прошлое, всё было так прекрасно,

А теперь только мы вдвоём, только вдвоём.

Всё уснуло уже навсегда,

Ржавая светит луна,

Паутина покрывает тела,

И больше не встану я никогда.

Собака рядом со мной,

Она поняла меня и вернулась домой,

Чтобы уснуть навсегда.

Чтобы уснуть навсегда.

Навсегда…

Ти ідеш по мокрій траві,

Поруч котиться куля,

Куля змінює кольори та

Дуже подобається мені.

Немов спекотне сонце,

Переміщається кішка,

Скриплять іржаві лапи,

І дихається складно трошки.

Цієї весни під ковдрою

Я чекаю твоєї появи тут,

Щоб сонце на ранок

Наші трупи застало.

Сни, ті, що нам подобалися,

Коли пливли ми по хвилях,

Коли жили ми вчотирьох:

Я, ти, собака і він.

Той, що відчував нас

І помирав з приходом зорі,

І воскресав щоразу,

Нічні вулиці їдять вогні.

Все, що я зміг зробити після того,

Як ти вбила його,

Я здер з тебе добру маску

І побачив під нею абсолютне зло.

Де би не була ти

І якої би прекрасною не була,

Я вбив би тебе,

Але все вийшло інакше: ти з'їла його і через три дні померла,

І твій труп лежить під дошками підлоги на дачі.

Вибач мені, я не зміг по-іншому,

Ти мертва, він мертвий, а ми з собакою живемо.

Плачу кожен день, плаче пес зі мною,

Мені шкода наше минуле, все було так чудово,

А тепер тільки ми вдвох, тільки вдвох.

Все заснуло вже назавжди,

Іржавий світить місяць,

Павутина покриває тіла,

І більше не стану я ніколи.

Собака поруч зі мною,

Вона зрозуміла мене і повернулася додому,

Щоб заснути назавжди.

Щоб заснути назавжди.

Назавжди…