Оковы - MVKC CKNT

Эх, была бы власть над временем

Той осенью и обнимал бы крепче, и не вёл себя как маленький

A проще не сказать, увы, что сделано, то сделано

В душе ребёнок, хотя с виду вроде взрослый парень

Небо, дай мне знак, где лишнее, а где весомое

Ибо там, где пьёт толпа, все родники отравлены

И каждый раз я, проезжая мимо парка кованных

Корю себя за то, что поступил неправильно

Мой эгоизм давит на тебя, как пресс-папье

Твои упрёки копятся внутри осколочными

Мы заперты в четырёх стенах, это будто бы вольер

И как тут не почувствовать себя беспомощным?

Всё это просто смешно – это не любовь, а так вот то

Когда любая фраза превращается в ревность и ругань

Ты научи меня отдавать целиком всего себя и с недостатками

Ведь невозможно любить лишь половинки друг друга

Нас больше не держат оковы

И мы свободны от ржавых цепей

И больше ни слова

Не могу и не хочу быть зависим от этих сетей

Нас больше не держат оковы

И мы свободны от ржавых цепей

И больше ни слова

Не могу и не хочу быть зависим от этих сетей

Вместо того чтоб помочь, мне ставят ногу на горло

И поводы быть порознь скрывают за молчанием

Уют заменили ссоры в самых жёстких формах

Или притворный предлог работать по ночам

Я сделаю вид, будто не слышал звонка в тот миг

Когда в чужих руках буквально покидал этот мир

Мы не становимся моложе с каждым летом, разве нет?

Тупо пытаться подменить наш этос

На склоне лет меня согрели бы лишь её объятья

С улыбкой вспоминать день нашей встречи – она в ярком платье

Наш галеон где-то сбился с пути

Потопив все обещания того, что ждёт по курсу впереди

И кто знает, как было бы в том параллельном мире

Где в старости мы у камина под фамильным пледом

Сейчас и здесь полумесяц и звезда Алжира

Каждый день призваны напоминать мне об этом

Нас больше не держат оковы

И мы свободны от ржавых цепей

И больше ни слова

Не могу и не хочу быть зависим от этих сетей

Нас больше не держат оковы

И мы свободны от ржавых цепей

И больше ни слова

Не могу и не хочу быть зависим от этих сетей

Ех, була б влада над часом

Тієї осені і обіймав би міцніше, і не поводився як маленький

А простіше не сказати, на жаль, що зроблено, то зроблено

У душі дитина, хоча на вигляд ніби дорослий хлопець

Небо, дай мені знак, де зайве, а де вагоме

Бо там, де натовп п'є, всі джерела отруєні

І щоразу я, проїжджаючи повз парк кованих

Корю себе за те, що вчинив неправильно

Мій егоїзм тисне на тебе, як прес-пап'є

Твої докори збираються всередині осколковими

Ми замкнені в чотирьох стінах, це ніби вольєр

І як тут не відчути себе безпорадним?

Все це просто смішно - це не кохання, а так от то

Коли будь-яка фраза перетворюється на ревність і лайку

Ти навчи мене віддавати цілком себе і з вадами

Адже неможливо любити лише половинки один одного

Нас більше не тримають пута

І ми вільні від іржавих ланцюгів

І більше жодного слова

Не можу і не хочу бути залежним від цих мереж

Нас більше не тримають пута

І ми вільні від іржавих ланцюгів

І більше жодного слова

Не можу і не хочу бути залежним від цих мереж

Замість того, щоб допомогти, мені ставлять ногу на горло

І приводи бути порізно приховують за мовчанням

Затишок замінили сварки у найжорсткіших формах

Або удаваний привід працювати ночами

Я вдаю, ніби не чув дзвінка в ту мить

Коли в чужих руках буквально покидав цей світ

Ми не стаємо молодшими з кожним літом, хіба ні?

Тупо намагатися підмінити наш етос

На схилі років мене зігріли б лише її обійми

З усмішкою згадувати день нашої зустрічі – вона у яскравій сукні

Наш галеон десь збився зі шляху

Потопивши всі обіцянки того, що чекає на курс попереду

І хто знає, як було б у тому паралельному світі

Де в старості ми біля каміна під фамільним пледом

Зараз і тут півмісяць та зірка Алжиру

Щодня покликані нагадувати мені про це

Нас більше не тримають пута

І ми вільні від іржавих ланцюгів

І більше жодного слова

Не можу і не хочу бути залежним від цих мереж

Нас більше не тримають пута

І ми вільні від іржавих ланцюгів

І більше жодного слова

Не можу і не хочу бути залежним від цих мереж