Одержимые - MVKC CKNT

Скорость полёта, где-то за город

Мы летели, всё было так ровно

Рука за руку, ночь словно гонит

Холодом улиц ступает за нами

Мы убегаем быстро, как воры

Копы не догонят засадой приёмов

Ты – моя кома, ты - моя ломка

Тобой околдован, как ночью зимою

Звёзды сгорают, планеты над нами

Над небесами пыль тянет слезами

Что будет, не знаю, никто тут не знает

Жизнь за плечами, но тут новый экзамен

Чувство приёма ломает и стонет

То ли берега, то ли косятся ноги

Приливы, минуты, холод молчания

Дожди вызывают, лишь кашель вдыхаю

Забирай мой сон, взорви мой дом

Я забуду город свой, если тебя нету в нём

Пусть тогда горит огнём, пусть тогда горит огнём

Пусть тогда горит огнём.

Не уходи, постой

Забирай мой сон, взорви мой дом

Я забуду город свой, если тебя нету в нём

Пусть тогда горит огнём, пусть тогда горит огнём

Пусть тогда горит огнём.

Не уходи, постой

Будто бегу по бесконечным магистралям

В бреду, что тебя здесь оставил

И под ногами лишь гравий

Это пустыня города, где ни души на мили, представь

Такова загадка, чем она держит?

Мой сладкий сон и зубов скрежет

Лишь грамм надежд и того нет

От этого товара лишь в сон клонит

Давно нет нас – это миражи

Рук тремор напоминает тебе, ты ещё жив

Но будто пуст полумиллионный город у моря

Как этап этот завершить, скажи

И отпусти, наконец, меня, мы квиты

Вискарь распит, тара разбита

Я сыт этим, милая

Ты - моя идея фикс, этим одержимый я

Забирай мой сон, взорви мой дом

Я забуду город свой, если тебя нету в нём

Пусть тогда горит огнём, пусть тогда горит огнём

Пусть тогда горит огнём.

Не уходи, постой

Забирай мой сон, взорви мой дом

Я забуду город свой, если тебя нету в нём

Пусть тогда горит огнём, пусть тогда горит огнём

Пусть тогда горит огнём.

Не уходи, постой

Швидкість польоту, десь за місто

Ми летіли, все було так рівно

Рука за руку, ніч немов жене

Холодом вулиць ступає за нами

Ми тікаємо швидко, як злодії

Копи не наздоженуть засідкою прийомів

Ти – моя кома, ти – моя ломка

Тобою зачарований, як уночі взимку

Зірки згоряють, планети над нами

Над небесами пил тягне сльозами

Що буде, не знаю, ніхто тут не знає

Життя за плечима, але тут новий іспит

Почуття прийому ламає і стогне

Чи то береги, чи косяться ноги

Припливи, хвилини, холод мовчання

Дощі викликають, лише кашель вдихаю

Забирай мій сон, підірвай мій дім

Я забуду місто своє, якщо тебе нема в ньому

Нехай тоді горить вогнем, нехай тоді горить вогнем

Нехай тоді горить вогнем.

Не йди, стривай

Забирай мій сон, підірвай мій дім

Я забуду місто своє, якщо тебе нема в ньому

Нехай тоді горить вогнем, нехай тоді горить вогнем

Нехай тоді горить вогнем.

Не йди, стривай

Наче біжу нескінченними магістралями

У маренні, що тебе тут залишив

І під ногами лише гравій

Це пустеля міста, де ні душі на милі, уяви

Така загадка, що вона тримає?

Мій солодкий сон і зубів скрегіт

Лише грам надій і цього немає

Від цього товару лише в сон хилить

Давно немає нас – це міражі

Рук тремор нагадує тобі, ти ще живий

Але ніби порожнє півмільйонне місто біля моря

Як етап цей завершити, скажи

І відпусти, нарешті, мене, ми квити

Віскар розпит, тара розбита

Я ситий цим, мила

Ти - моя ідея фікс, цим одержимий я

Забирай мій сон, підірвай мій дім

Я забуду місто своє, якщо тебе нема в ньому

Нехай тоді горить вогнем, нехай тоді горить вогнем

Нехай тоді горить вогнем.

Не йди, стривай

Забирай мій сон, підірвай мій дім

Я забуду місто своє, якщо тебе нема в ньому

Нехай тоді горить вогнем, нехай тоді горить вогнем

Нехай тоді горить вогнем.

Не йди, стривай