Так знакомо - MVKC CKNT

Всё это так знакомо, я вижу их каждый день

Эти глаза полны счастья или ждут перемен

Я узнаю себя годы назад в них

Смотря на них, словно листаю свой дневник

Всё это так знакомо, я вижу их каждый день

Эти глаза полны счастья или ждут перемен

Я узнаю себя годы назад в них

Смотря на них, словно листаю свой дневник

Каждый вечер эти ссоры за стенами

Он любит их, но, стало быть, не сердцем, а кулаками

Всё то, во что мы клялись, уже давно забыто

Теперь уже не посуда, а её лицо разбито

Проспавшись, он извиняется и лечит бутор

Я вижу их пацана каждое утро

Голодным и в разбитой обуви малой идёт по району

Вспоминаю себя, мне это всё так знакомо

Она всё так же там же пашет за двоих

Но этой мелочи не хватит, чтобы сына накормить

Изо дня в день, сука, холодильник пуст

Через слёзы шёпотом: «Больше я не ошибусь

И пусть весь мир рухнет

Я встану на ноги любой ценой, чтоб жить вне стен этой прокуренной кухни

Ведь это не жизнь, а рухлядь»

Кому надежда, кому бухла двухляк

И даже если всё идёт наперекосяк

Я знаю, она вытерпит, иначе нельзя

Посмотрев сыну в глаза, главное понимаешь

Если тебе бог дал, значит, думал, что потянешь

Всё это так знакомо, я вижу их каждый день

Эти глаза полны счастья или ждут перемен

Я узнаю себя годы назад в них

Смотря на них, словно листаю свой дневник

Всё это так знакомо, я вижу их каждый день

Эти глаза полны счастья или ждут перемен

Я узнаю себя годы назад в них

Смотря на них, словно листаю свой дневник

Горе от ума, в отношения туман

И пускай столь часто он это допускал

И с болью у виска он думал, неужели он искал

Именно эти, как воду на ветер расплескать

Чувства: любовь и преданность его любимой

От уверенности в глупости, что он незаменимый

И сидя за бокалом пива с этим персонажем

Я вижу в зеркале себя, и не забавно даже

Будто бы это я, мои воспоминания

Как я рубил края, всё подсыпая яд

Засыпали нашу глубину мои движения

Забита голова лишь тем, что ты уже не моя

Мне не по себе, заново это мутить

И выводов, увы, не сделаю, пересекаются пути

Снова и заново я вижу их вдвоём

Скрестил пальцы за них, мир в их дом

Всё о том, что не пожелаю никому

Узнать себя в моих словах, родных, семью

Исповедь – увядать, увидав со стороны себя

Не сделав всё, что от тебя зависимо

Всё это так знакомо, я вижу их каждый день

Эти глаза полны счастья или ждут перемен

Я узнаю себя годы назад в них

Смотря на них, словно листаю свой дневник

Всё это так знакомо, я вижу их каждый день

Эти глаза полны счастья или ждут перемен

Я узнаю себя годы назад в них

Смотря на них, словно листаю свой дневник

Все це так знайоме, я бачу їх щодня

Ці очі сповнені щастя або чекають змін

Я впізнаю себе роки тому в них

Дивлячись на них, немов гортаю свій щоденник

Все це так знайоме, я бачу їх щодня

Ці очі сповнені щастя або чекають змін

Я впізнаю себе роки тому в них

Дивлячись на них, немов гортаю свій щоденник

Щовечора ці сварки за стінами

Він любить їх, але, отже, не серцем, а кулаками

Все те, у що ми клялися, давно забуте

Тепер уже не посуд, а її обличчя розбите

Проспавшись, він вибачається та лікує бутор

Я бачу їх пацана щоранку

Голодним і в розбитому взутті малої йде районом

Згадую себе, мені це все так знайоме

Вона так само там же оре за двох

Але цієї дрібниці не вистачить, щоб сина нагодувати

День у день, сука, холодильник порожній

Через сльози пошепки: «Більше я не помилюся

І нехай весь світ звалиться

Я стану на ноги за всяку ціну, щоб жити поза стінами цієї прокуреної кухні

Адже це не життя, а мотлох»

Кому надія, кому бухла дволяк

І навіть якщо все йде наперекосяк

Я знаю, вона витерпить, інакше не можна

Подивившись синові в очі, головне розумієш

Якщо тобі бог дав, то думав, що потягнеш

Все це так знайоме, я бачу їх щодня

Ці очі сповнені щастя або чекають змін

Я впізнаю себе роки тому в них

Дивлячись на них, немов гортаю свій щоденник

Все це так знайоме, я бачу їх щодня

Ці очі сповнені щастя або чекають змін

Я впізнаю себе роки тому в них

Дивлячись на них, немов гортаю свій щоденник

Горе від розуму, у відношенні туман

І нехай настільки часто він це допускав

І з болем у скроні він думав, невже він шукав

Саме ці, як воду на вітер розплескати

Почуття: кохання та відданість його коханій

Від упевненості в дурості, що він незамінний

І сидячи за келихом пива з цим персонажем

Я бачу в дзеркалі себе, і не кумедно навіть

Наче це я, мої спогади

Як я рубав краї, все підсипаючи отруту

Засипали нашу глибину мої рухи

Забито голову лише тим, що ти вже не моя

Мені не по собі, наново це каламутити

І висновків, на жаль, не зроблю, перетинаються шляхи

Знову й знову бачу їх удвох

Схрестив пальці за них, мир у їхній будинок

Все про те, що не побажаю нікому

Дізнатися себе в моїх словах, рідних, сім'ю

Сповідь - в'янути, побачивши з боку себе

Не зробивши все, що від тебе залежить

Все це так знайоме, я бачу їх щодня

Ці очі сповнені щастя або чекають змін

Я впізнаю себе роки тому в них

Дивлячись на них, немов гортаю свій щоденник

Все це так знайоме, я бачу їх щодня

Ці очі сповнені щастя або чекають змін

Я впізнаю себе роки тому в них

Дивлячись на них, немов гортаю свій щоденник