Короткометраж - MVKC CKNT

Мир – это хоспис под открытым небом

И мы неизлечимо больны

К востоку от рая 3 года к ряду память отбеливал

Но она будто соткана из прутьев стальных в узлы

Под аккомпанемент снежной бури за окном отеля

Я написал треки за треком по памяти

Чё-то напутал если, прости, воспоминаниям не стоит верить

Иногда они тупее, чем «Comedy»

Я буду пьян ровно настолько, чтобы чувствовать себя счастливым

Чтобы не помнить твои губы цвета роз

Жаль, не достать нигде аналогов вечного дофамина

Что стало бы с нами дальше - хороший вопрос

Так мы не посадили друг друга на привязь кредитов

Не сделали больно семье из чувства мести

И ты не плачешь, подумав ошибочно под давлением быта

Что счастье возможно, где угодно, но только не здесь

Мы замерзали без любви

Но это был лишь короткометражный фильм

И через годы, пересматривая это видео

Надеюсь без улыбок на лице нас не увидеть

У любви нет прошедшего времени и значит, мы бесконечны

И значит, мне не забыть

Как тёплый вечер у пирса ложился на твои плечи

И я полжизни отдал бы, чтобы его повторить

Годы идут, а я всё жизнь не распробую, как сомелье

Из города в город бегу то от войны, то от нас

Подумать стыдно, что мысли о тебе во мне столько лет

Сидят, это болезнь и чувства съедят, так что я пас

Тут жить так не опасно, как влюбляться

И ночь черна как грех.

Любовь?

Откуда ей тут взяться?

Как говорят там, «нужно дать времени время»?

Но засыпаем мы, увы, не с теми, с другими мы строим семьи

Мне пару тактов обезболивающего на душу

И вспомнить, как ты красива в сарафане бежевом

Ничего ярче нет твоей улыбки радужной

Не смею задерживать

Мы замерзали без любви

Но это был лишь короткометражный фильм

И через годы, пересматривая это видео

Надеюсь без улыбок на лице нас не увидеть

Світ – це хоспіс просто неба

І ми невиліковно хворі

На схід від раю 3 роки до ряду пам'ять відбілював

Але вона ніби виткана із прутів сталевих у вузли

Під акомпанемент снігової бурі за вікном готелю

Я написав треки за треком з пам'яті

Щось наплутав якщо, вибач, спогадам не варто вірити

Іноді вони тупіші, ніж Comedy

Я буду п'яний рівно настільки, щоб почуватися щасливим

Щоб не пам'ятати твої губи кольору троянд

Жаль, не дістати ніде аналогів вічного дофаміну

Що сталося б з нами далі – гарне питання

Так ми не посадили один одного на прив'язь кредитів

Не зробили боляче сім'ї із почуття помсти

І ти не плачеш, подумавши помилково під тиском побуту

Що щастя можливе де завгодно, але тільки не тут

Ми замерзали без кохання

Але це був лише короткометражний фільм

І через роки, переглядаючи це відео

Сподіваюся без усмішок на обличчі нас не побачити

У кохання немає часу, що минув, і значить, ми нескінченні

Отже, мені не забути

Як теплий вечір у пірса лягав на твої плечі

І я півжиття віддав би, щоб його повторити

Роки йдуть, а я все життя не розкуштую, як сомельє

З міста до міста біжу то від війни, то від нас

Соромно подумати, що думки про тебе в мені стільки років

Сидять, це хвороба та почуття з'їдять, так що я пас

Тут жити так безпечно, як закохуватися

І ніч чорна, як гріх.

Любов, кохання?

Звідки їй тут взятися?

Як кажуть там, «треба дати час часу»?

Але засинаємо ми, на жаль, не з тими, з іншими ми будуємо сім'ї

Мені пару тактів знеболювального на душу

І згадати, як ти гарна в бежевому сарафані

Нічого яскравішого немає твоєї райдужної посмішки

Не смію затримувати

Ми замерзали без кохання

Але це був лише короткометражний фільм

І через роки, переглядаючи це відео

Сподіваюся без усмішок на обличчі нас не побачити