Города - MVKC CKNT

Один за одним менял города

И в поисках родного дома летели года

Я жил от юга до севера, но ощущал холода

Лишь от того, что больше не увижу тебя никогда

Можно один за одним менять города

Чтоб в поисках родного дома года коротать

И жить от юга до севера, но ощущать холода

Лишь от того, что больше не увидишь её никогда

Я не готов быть свободным, я не готов быть другим

И если так вселенной угодно, полюби меня таким

Таким же разным и диким, тихим и радостным, с криком

И руганью, когда не в настроении - никаким

Ах, эти волосы блеска Поля Ревира

Блистали мириадами всех восьмидесяти восьми созвездий

Держу пари, не найти от Урала до Сибири

С кем мне в такой же степени хотелось быть вместе

Ты не отсюда, это невозможно априори

И будь я мечтателем под куполом звёздного неба

Я бы поверил в панспермию и тысячи других теорий

Лишь бы понять одно – с какой ты планеты

Я помню каждую мелочь, но это и дарит улыбку и бесит

Не выставлять дорогое сердцу напоказ

Время настало, самое весомое взвесить

Я помню всё, но забыл цвет твоих глаз

Один за одним менял города

И в поисках родного дома летели года

Я жил от юга до севера, но ощущал холода

Лишь от того, что больше не увижу тебя никогда

Можно один за одним менять города

Чтоб в поисках родного дома года коротать

И жить от юга до севера, но ощущать холода

Лишь от того, что больше не увидишь её никогда

«Когда любовь уходит, остаётся блюз»

Сыграв на струнах памяти последние аккорды

Выразительно так, что я невольно молюсь

Набраться сил забыть эти минорные ноты

Наступит день, и я смогу пожелать от души

Чтоб твои дети расцвели на дереве жизни новыми побегами

Но если есть у меня право просить, прошу, не спеши

Дай себе шанс найти того самого человека

И этот очерк из памяти

Не торопится уходить бессовестно засидевшимся гостем

И всё, что было у нас, пожалуй, мне придётся оставить

До конца своих дней и даже после

Один за одним міняв міста

І в пошуках рідного дому летіли роки

Я жив від півдня до півночі, але відчував холод

Лише від того, що більше не побачу тебе ніколи

Можна один за одним міняти міста

Щоб у пошуках рідного дому року бавити

І жити від півдня до півночі, але відчувати холод

Лише від того, що більше не побачиш її ніколи

Я не готовий бути вільним, я не готовий бути іншим

І якщо так всесвіту завгодно, полюби мене таким

Таким же різним і диким, тихим та радісним, з криком

І лайкою, коли не в настрої – жодною

Ах, це волосся блиску Поля Ревіра

Блищали миріадами всіх вісімдесяти восьми сузір'їв

Тримаю парі, не знайти від Уралу до Сибіру

З ким мені так само хотілося бути разом

Ти не звідси, це неможливо апріорі

І будь я мрійником під куполом зоряного неба

Я б повірив у панспермію та тисячі інших теорій

Аби зрозуміти одне – з якої ти планети

Я пам'ятаю кожну дрібницю, але це і дарує посмішку і бісить

Не виставляти дороге серцю напоказ

Час настав, найвагоміше зважити

Я пам'ятаю все, але забув колір твоїх очей

Один за одним міняв міста

І в пошуках рідного дому летіли роки

Я жив від півдня до півночі, але відчував холод

Лише від того, що більше не побачу тебе ніколи

Можна один за одним міняти міста

Щоб у пошуках рідного дому року бавити

І жити від півдня до півночі, але відчувати холод

Лише від того, що більше не побачиш її ніколи

«Коли кохання йде, залишається блюз»

Зігравши на струнах пам'яті останні акорди

Виразно так, що я мимоволі молюся

Набратися сил забути ці мінорні ноти

Настане день, і я зможу побажати від душі

Щоб твої діти розцвіли на дереві життя новими пагонами

Але якщо маю право просити, прошу, не поспішай

Дай собі шанс знайти ту саму людину

І цей нарис із пам'яті

Не поспішає йти гостем, який безсумнівно засидівся.

І все, що було у нас, мабуть, мені доведеться залишити

До кінця своїх днів і навіть після