Трамвай №6 - Муха

Скачут даты из календаря,

Я цепляюсь за нули и двойки.

Строю план на лето с января

И стираю всё быстрей набойки.

Я бегу до колики в боку

И глотаю ртом морозный воздух.

То и дело липнут к каблуку

Из журналов вырванные звёзды.

Я не замечаю ни листвы,

Ни пузатых туч у горизонта.

Мне бы прыгнуть выше головы

И забрать ботинки из ремонта.

И порой сама себе во сне

Обещаю сказку сделать былью,

Но с утра смотрю на дождь в окне

И снимаю крылья.

Счастье есть, я хочу на него пересесть —

Жду его, как трамвай номер шесть, — счастье есть,

Только ждать может мне надоесть —

Я пойду и найду, знаю я — счастье есть!

Говорят, ревешь по пустякам,

Но в Зимбабве дети голодают.

Это очень грустно, но пока

Мне совсем-совсем не помогает.

Безобразно я себя веду,

Довожу себя я до невроза

И прошу у Бога ерунду,

Как игрушку у Деда Мороза.

Небольшую сумму накопить

Я бегу скорее, рот розинув,

Чтоб достичь нирваны, накупив

Вожделенных шмоток в магазинах.

А ведь, в общем, жаловаться грех —

У других бывает и похуже.

Если продлевает жизнь смех,

Мне он очень нужен.

Счастье есть, я хочу на него пересесть —

Жду его, как трамвай номер шесть, — счастье есть,

Только ждать может мне надоесть —

Я пойду и найду, знаю я — счастье есть!

Счастье есть, я хочу на него пересесть —

Жду его, как трамвай номер шесть, — счастье есть,

Только ждать может мне надоесть —

Я пойду и найду, знаю я — счастье есть!

Скачуть дати з календаря,

Я чіпляюся за нули і двійки.

Будую план на літо з січня

І праю все швидше набійки.

Я біжу до колики в стороні

І ковтаю ротом морозне повітря.

То і справу липнуть до каблуку

З журналів вирвані зірки.

Я не помічаю ні листви,

Ні пузатих хмар біля горизонту.

Мені би стрибнути вище голови

І забрати черевики з ремонту.

І часом сама собі у сні

Обіцяю казку зробити буллю,

Але з ранку дивлюся на дощ у вікні

І знімаю крила.

Щастя є, я хочу на нього пересісти

Чекаю на нього, як трамвай номер шість,— щастя є,

Тільки чекати може мені набриднути —

Я піду і знайду, знаю я щастя є!

Кажуть, ревеш через дрібниці,

Але в Зімбабве діти голодують.

Це дуже сумно, але поки

Мені зовсім не допомагає.

Потворно я себе веду,

Доводжу себе я до неврозу

І прошу у Бога дурниці,

Як іграшку у Діда Мороза.

Невелику суму накопичити

Я біжу швидше, рот роззявивши,

Щоб досягти нірвани, накупивши

Бажаних шмоток в магазинах.

А бо, загалом, скаржитися гріх —

У інших буває і гірше.

Якщо продовжує життя сміх,

Мені він дуже потрібний.

Щастя є, я хочу на нього пересісти

Чекаю на нього, як трамвай номер шість,— щастя є,

Тільки чекати може мені набриднути —

Я піду і знайду, знаю я щастя є!

Щастя є, я хочу на нього пересісти

Чекаю на нього, як трамвай номер шість,— щастя є,

Тільки чекати може мені набриднути —

Я піду і знайду, знаю я щастя є!