Musulmanes - Michel Sardou

Le ciel est si bas sur les dunes

Que l’on croirait toucher la lune

Rien qu’en levant les bras.

Comme un incendie sous la terre

Les aurores ont brûlé les pierres,

Blanchi les toits de Ghardaïa.

Voilées pour ne pas être vues,

Cernées d’un silence absolu,

Vierges de pierre au corps de Diane,

Les femmes ont pour leur lassitude

Des jardins clos de solitude,

Le long sanglot des musulmanes.

C’est un cri,

C’est un chant,

C’est aussi le désert et le vent,

Tout l’amour qu’elles ont dans le corps,

La gloire des hommes le chant des morts,

La joie de porter un enfant.

C’est un cri,

C’est un chant,

C’est aussi la douleur et le sang,

Toutes les fureurs qu’elles portent en elles,

La peur des hommes, la peur du ciel,

Et toutes les forêts du Liban.

Elles sont debout sur champs de ruines,

Sous le vent glacé des collines

Que la nuit leur envoie.

Pour elles, le temps s’est arrêté.

C’est à jamais l'éternité,

Le crépuscule de Sanaa.

Voilées pour ne pas être vues,

J’envie ceux qui les ont connues,

Vierges de pierre au corps de Diane.

Hurlant dans le silence énorme,

A l’heure où leurs amants s’endorment,

Le long sangIot des musulmanes.

C’est un cri,

C’est un chant,

C’est aussi le désert et le vent,

Tout l’amour qu’elles ont dans le corps,

La gloire des hommes le chant des morts,

La joie de porter un enfant,

C’est un cri,

C’est un chant,

C’est aussi la douleur et le sang,

Toutes les fureurs qu’elles portent en elles,

La peur des hommes la peur du ciel,

Et toutes les forêts du Liban.

Небо над дюнами так низько

Як доторкнутися до місяця

Просто піднявши руки.

Як вогонь під землею

Зорі спалили каміння,

Побілили дахи Гардаї.

Завуальований, щоб не було видно,

В оточенні абсолютної тиші,

Кам'яні діви з тілом Діани,

Жінки мають за свою втому

Замуровані сади самотності,

Довге ридання мусульманських жінок.

Це плач,

це пісня,

Це також пустеля і вітер,

Вся любов, яку вони мають у своєму тілі,

Слава людей пісня мертвих,

Радість виношування дитини.

Це плач,

це пісня,

Це також біль і кров,

Усю фурію, яку вони несуть у собі,

Страх перед людьми, страх перед небом,

І всі ліси Лівану.

Вони стоять на полях руїн,

Під крижаним вітром пагорбів

Нехай їх пошле ніч.

Для них час зупинився.

Це назавжди вічність

Сутінки Сани.

Завуальований, щоб не було видно,

Я заздрю ​​тим, хто їх знав,

Кам'яні діви з тілом Діани.

Кричать у величезній тиші,

В годину, коли їхні коханці засинають,

Довга кров мусульманських жінок.

Це плач,

це пісня,

Це також пустеля і вітер,

Вся любов, яку вони мають у своєму тілі,

Слава людей пісня мертвих,

Радість народження дитини,

Це плач,

це пісня,

Це також біль і кров,

Усю фурію, яку вони несуть у собі,

Страх перед людьми, страх перед небом,

І всі ліси Лівану.